Вивчаючи твори великих майстрів російської літератури, ми знайомимося з великою кількістю образів і персонажів.
Деякі автори з особливою любов’ю і повагою зображували справжні жіночі образи – сильні духом, волелюбні, витривалі й терплячі. До таких письменникам можна віднести Островського, Грибоєдова, Лермонтова, і, звичайно ж, Купріна.
У його оповіданні «Олеся» ми знайомимося з прекрасною дівчиною, яка живе в лісі, далеко від людей, в глибокій глушині. Вона з самого раннього дитинства постійно перебувала в бігах, переїжджала з округу на околицю, адже її сім’я була наділена даром чаклунства.
Олеся і її бабуся не визнавали церква, адже вважали, що цей дар від диявола, тому, жителі села дуже негативно ставилися до них.
У самому розквіті років, головна героїня перетворилася на справжню красуню – з блискучими чорними волоссям і великими чорними очима. Вона була розумною, проникливої жінкою і бачила людей наскрізь.
І ось, на своєму життєвому шляху Олеся зустрічає любов – сильну і справжню. Вона з головою занурюється в почуття, які відчуває до Івана Тимофійовичу.
Героїня не відразу розуміє, що закохана в цього чоловіка. Тільки лише моменти розлуки дають їй зрозуміти, що вона дуже сумує і сумує без коханого.
Заради своїх почуттів, заради відносин, Олеся долає свої усталені принципи і призначає Івану Тимофійовичу побачення в церкві. Він не приходить з-за своєї зайнятості, а дівчину б’ють сільські баби.
Улюблений запропонував Олесі одружується, але вона відмовляє йому, адже не хоче стати тягарем, через яку їх обох будуть зневажати. Чи не любили люди ведемо і чаклунок і всіляко намагалися їх вигнати. Тому, щоб не руйнувати життя Івана Тимофійовича, вона не приймає таке дороге серцю пропозицію і розриває їх відносини. Вона їде, прощаючись з коханою.
Олеся – це чуйна, справжня, щира жінка, яка вміє любити і серцем і душею. Саме такі жіночі образи вихваляв і прославляв О. Купрін.
Loading...
