Жіночі образи в романі «Війна і мир»

Роман Льва Миколайовича Толстого наповнений безліччю героїв, і кожен з них наділений своїми індивідуальними, особливими рисами характеру. Всіх персонажів роману Толстой ділить на позитивних і негативних. Вчитуючись у кожен рядок твору, читач може спостерігати за динамікою розвитку внутрішнього світу окремих особистостей, а може стежити і за розпадом, поступовим розкладанням всього духовного і морального в учасниках подій.

Звичайно, не залишилися в стороні жіночі персонажі, які також розділені на два табори. До перших відносяться лицемірні, брехливі й цинічні особи, такі як Елен Курагіна, Анна Шерер, Жюлі Карагина.

Абсолютно протилежними, справжніми, легкими і благородними можна назвати персони головної героїні Наташі Ростової, Соні, Віри, Марії Болконського.

Елен Курагіна відноситься до ідеальних жінкам з світського суспільства. Вона шикарна, граціозна, манірність. Однак, серед всіх цих якостей годі й шукати душевності, людяності. Виходячи заміж за П’єра, Елен керується його пристойним станом, а не якимись там почуттями. Своїм вільною поведінкою, своїми зрадами і зрадою, Елен піддала чоловіка небезпечної дуелі, на якій він змагався з Долоховим.

Звичайно, після того, що сталося, такі лялькові, награні відносини припинилися. Толстой наділяє свою героїню сумною долею. Вона вмирає від хвороби і йде в інший світ.

Інший героїнею роману стає Наташа Ростова. Читач бачить всю ту любов і симпатію, з якою Лев Миколайович відноситься до цієї світлої і веселою дівчині. Ми простежуємо життєвий шлях Наташі від її тринадцятилітніх і до самого заміжжя.

Наташа виховувалася в хорошою, доброю сім’ї, в прекрасній атмосфері, тому і виросла такою чудовою, проникливою дівчиною.

Поруч з Наташею завжди була її подруга – Соня, сирота. Автор приділяє набагато менше уваги опису характеру і особистості цієї дівчини, проте з окремих фрагментів зрозуміло, що вона ніжна і терпляча, що вона віддана і чиста. Саме тому у Наташі і Соні склалася відмінна дружба. Дівчата були дуже схожі.

Зовнішній образ Ростової не надто привабливий, однак, героїню прикрашає її світла, непорочна душа. Вона робить шляхетні вчинки, вона завжди щира і правдива. В душі Наташі живе любов, яку вона проносить в своєму серці протягом усього тексту роману.

Наташа Ростова стає улюбленою героїнею Льва Миколайовича, вона схожа на ідеал жінки, яка перетворилася в матір, в віддану і люблячу дружину.

Ще однією позитивною героїнею роману стала Марія Болконская. Автор не наділяє її особливою красою. Швидше, вона навіть некрасива. Марію постійно переповнює почуття остраху, адже вона залякана суворим батьком. Свою сім’ю, свого батька – старого князя Болконського і брату Марія приділяє всю себе. Її можна назвати опорою, підтримкою, яка завжди прігождается у важкий і тяжкий час. Прекрасний і чистий внутрішній світ Марії видавали її глибокі, великі очі, які випромінювали тепло і світло. Дівчина була наділена високою духовністю і благородністю, силою волі і характеру. Після смерті батька, вона бере в руки управління своїм маєтком. І виконує це відмінно. В кінцевому підсумку, Марія знаходить чоловіка і стає чудовою матір’ю.

Завершивши прочитання роману, мені здається, що в кожної з героїнь твору відображається якась частина світосприйняття самого автора – Льва Миколайовича. Одним дівчатам він дарує щастя і мирне життя, а інших «вбиває» за низькі і лицемірні вчинки.

Посилання на основну публікацію