Жіночі образи в романі Лермонтова «Герой нашого часу»

Жоден твір великого автора не виключає зі свого змісту жіночі образи. Адже вони особливо важливі для передачі емоцій автора, для розкриття рис характеру головного героя роману чи повісті. Саме ставлення героїв до жінок і може дати точний опис їх істинному образу. Уміння скористатися жіночою красою і увагою робить в наших очах героїв-лицарів або героїв-негідників. Не виключенням є і твори М.Ю. Лермонтова.

У своєму романі «Герой нашого часу» він використовує кілька жіночих образів, які індивідуальні і оригінальні по-своєму. Думаю, ви здогадалися, що це такі прекрасні жіночі персони княжни Мері, Віри і Бели.

З Белою ми знайомимося з розповідей Максима Максимович. Вона була молодою черкешенкою, яку Печорін зустрів на весіллі. Дівчина відразу ж привернула увагу головного героя, адже не була схожа на тих світських дам, які постійно оточували головного героя. Він вирішив домогтися серця Бели, але коли досяг успіху, його почуття охололи. Тільки молода дівчина проявила увагу до персони Печоріна і поринула у вир ніжності і пристрастей, він зрадив її. Виявляється, Печорін був розчарований, адже він не знайшов в черкешенку якусь особливість. Вона любила і вела себе так само, як і інші жінки. Відносини з Белою розчарували героя, і він припинив їх, принісши дівчині муки і страждання.

Княжна Мері представляється нам в абсолютно інших фарбах. Про неї ми дізнаємося з щоденника Печоріна. Вона молода і кокетлива, вона ще не має достатнього досвіду в спілкування з людьми, тому, мало розбирається в оточуючих. Мері стає предметом суперництва між Печоріним і Грушницким. Обидва чоловіки мали свою користь в спілкуванні з княжною. І княжна, чи не вслухаючись в поради знатної рідні, відповідає чоловікам взаємністю. Спочатку вона крутить роман з Грушницким, а потім спокійно перемикає увагу на Печоріна. Але, її любовні почуття не були оцінені головним героєм. Думки про одруження лякають Печоріна і він залишає княжну наодинці з душевними стражданнями.

Ще один жіночий образ був жертвою холодного характеру Печоріна. Це персона Віри, з якою у головного героя були самі тривалі відносини. Вони неодноразово переривалися, а потім знову починалися. Віра прощала Печоріна за всі його вчинки, терпіла його витівки. Але, щасливого кінця цих відносин не було. Віра була чужою дружиною, тому, на думку Печоріна не могла бути з ним поруч.

Можливо, образ Віри був схожий з образом Варенька Лопухіної, в яку був закоханий сам великий автор. У деяких сюжетах М.Ю. Лермонтов дуже схожий на головного героя свого роману – він симпатичний, він користується увагу жінок. Але, його думки завжди повертаються до одного й того ж жіночого персонажу. Тому, можна припустити, що в деяких сценах Лермонтов говорить і діє від імені Печоріна, як від себе самого.

Ось такими були жінки в романі «Герой нашого часу». Кожна по-своєму гарна, цікава і незвичайна. Але, все вони отримали величезний душевний удар і страждання від витівок холодного людини – Печоріна.

Посилання на основну публікацію