Жіночі образи в оповіданні «Легкий подих»

На самому початку твору Буніна «Легкий подих» перед нами відкривається кладовищі і свіжа могила головної героїні розповіді – Олі Мещерської. Все подальше оповідання відбувається в минулому часі і описує нам невелику, але дуже яскраве життя молодої дівчини.

Оля була відкритим і дуже доброю людиною, яка любить життя на повні груди. Дівчина була із заможної родини. На початку розповіді Бунін показує нам Олю, як просту, ні чим не відрізняється гімназистку в строкатий політиці. Одне виділяла її з натовпу – дитяча безпосередність і великі палаючі радістю і веселощами очі. Оля ні чого не боялася і не соромилася. Чи не соромилася своїх розпатланих волосся, чорнильних плям на руках, збитих колін. Ніщо не затьмарювало її легкість і легкість.

Пізніше Бунін описує процес різкого дорослішання Олі. За короткий період часу непримітна дівчинка перетворилася в дуже красиву дівчину. Але, навіть будя красунею, вона не залишила своєї дитячої безпосередності.

Всю свого не довге життя Оля прагнула до чогось піднесеного, світлого. Не маючи мудрих порад від свого оточення, дівчина прагнула пізнати все на особистому досвіді. Не можна сказати, що Оля була хитрим і підступним людиною, вона просто насолоджувалася життям, пурхаючи немов метелик.

В кінцевому підсумку, все це принесло дівчині важку душевну травму. Оля дуже рано стала жінкою і за цей вчинок картала себе все життя. Швидше за все, вона шукала можливість звести рахунки з життям. Адже як можна пояснити її вчинок, коли вона віддала сторінку зі свого щоденника, де описувався момент її близькості з Малютіна, офіцеру, з яким оббігла вийти за нього заміж! Після цього офіцер застрелив дівчину на очах у сотень свідків.

Оля Мещерська стала «легким подихом», яке розвіялося в її безтурботної і безпосереднього життя.

Зовсім в інших фарбах Бунін показує нам Оліну класну даму. Автор не називає її імені. Ми знаємо про неї лише те, що вона була вже не молодою жінкою з сивим волоссям і те, що вона жила в якомусь своєму вигаданому світі. В кінці розповіді автор говорить нам, що класна дама щонеділі приходила на могилу дівчини та про щось довго думала.

У цих двох жіночих образах Бунін показав нам два світи: один веселий і справжній, наповнений почуттями, а другий – придуманий, тлінний. Легкий подих і задушливий подих.

Посилання на основну публікацію