Жанрова своєрідність п’єси “Лихо з розуму” Грибоєдова

Комедія у віршах «Лихо з розуму» Грибоєдова О.С. написана на початку ХIХ століття Твір є вершиною російської поезії і драматургії. Афоризми, якими рясніє текст п’єси, народ «розтягнув на цитати». Сюжет п’єси відображає двох різних верств суспільства. Старе консервативне не хоче поступатися місцем новому прогресивному.

Жанр твору можна характеризувати як сатиру на соціально-ідеологічну тему. Показуючи життя московського дворянства, автор показує соціальні та моральні проблеми, властиві тій епосі. Зачіпає Грибоєдов економічне і політичне облаштування держави, побудоване на кріпосне право.

У п’єсі присутні всі ознаки класицистичної комедії. Використовуючи прийом «любовного трикутника», автор, на перший погляд точно слід законами жанру. Але хитрий задум Грибоєдова повинен привести до розчарування або замішання читача (глядача) до кінця п’єси. Здавалося б щирі любовні почуття в самому початку п’єси до кінця її перетворюються в уявні, фальшиві.

Присутні в комедії і трагедійні нотки. Почуття, які головні герої зображують на початку п’єси, в кінці зазнають метаморфозу. Замість палкої і пристрасної любові герої відчувають гіркоту і розчарування. Чацький шукає любові Софії, але вона не розуміє його. Розчарований Чацький їде. Софія після від’їзду Чацького шукає захисту і заспокоєння в обіймах Молчалина. Але він не любить її. Трагедія головних героїв ставить під сумнів комедійний жанр п’єси. Терзання героїв нерозв’язні.

Крім любовної лінії сюжету в п’єсі є й інша: соціально-побутова, ідеологічна. Москва, в якій жили засланні, Скалозуб і інші герої, була досить обмеженим світом. Тут цінувався налагоджений, розмірений побут, без факторів, що дратують ззовні. Кумівство та родинні зв’язки в людних місцях вважалися справою звичайним і не підлягає засудженню. Тут шанували понад усе високі чини і все заморське, іноземне. Освіченості, науці і всьому новому, прогресивному тут не просто не знайшлося місця. Все це відкидалося, як непотрібне, зайве.

Утворений Чацький все це бачить і висміює. Виріс і вихований в будинку у Фамусова, герой не приймає і не поділяє поглядів останнього. Між Чацький і Фамусова немає явної неприязні. Це люди однієї соціальної групи. Але погляди у них діаметрально протилежні. Конфлікт цих відносин добре видно в сцені опису балу. Викриває і висміює всіх Чацький оголошений божевільним. Таким чином, розумна і освічена людина стає в очах обивателів блазнем. І в цьому його трагедія.

«Крилаті фрази», якими рясніє п’єса, вказують на те, що Грибоєдов використовував при написанні народний фольклор, байки, балади. Монологи Чацького, протестуючого проти застійного суспільства, можна віднести до громадянської лірики. Змішання різних жанрів і літературних прийомів робить твір складним в жанровому сенсі. Це жанрове своєрідність робить його неповторним.

Посилання на основну публікацію