Жанр, рід і напрямок розповіді «Стара Ізергіль»

Горький починав свій літературний шлях з розповідей, тому ранній твір «Стара Ізергіль» належить саме до цього жанру, який характеризується стислістю форми і невеликою кількістю дійових осіб. До даної книзі застосовні жанрові особливості притчі – короткої повчальної історії з яскраво вираженою мораллю. Так і в літературних дебюти письменника читач легко виявить повчальний тон і високо моральний висновок.

Зрозуміло, якщо мова йде про прозових творах, як в нашому випадку, письменник працював в руслі епічного роду в літературі. Звичайно, розповідна манера оповіді (в оповіданнях Горького розповідь ведеться від імені героїв, які відверто розповідають про свої особисті історії) додає ліричності і поетичної краси в сюжетну канву книги, але не можна назвати «Стару Ізергіль» ліричним творінням, вона належить до епосу.

Напрямок, в рамках якого працював письменник, носить назву «романтизм». Горький хотів відштовхнутися від класичного реалізму і подарувати читачеві піднесений, прикрашений, винятковий світ, на який реальність могла б рівнятися. На його думку, захоплення від доброчесних і прекрасних героїв підштовхує людей ставати краще, сміливіше, добрішими. У цьому протиставленні дійсності і ідеалу полягає сутність романтизму.

Посилання на основну публікацію