Заняття Плюшкіна

Плюшкін – особливий персонаж в поемі М. В. Гоголя “Мертві душі”. Тільки у нього є історія життя, яку автор детально описує, а всі інші герої з’являються з нізвідки, з уже сформованим характером. У творі поміщик представлений скупарем з непомірною жагою накопичення. У чому ж бачить сенс життя і які захоплення і заняття Плюшкіна?

Образ Плюшкіна в творі

Плюшкін – один з головних героїв “Мертвих душ”. Автор характеризує його як неохайного, погано одягненого старого, що живе сьомий десяток років. За його зовнішності складно зрозуміти, чоловік це чи жінка. Тільки заросле щетоной особа, видає в ньому представника чоловічої статі.

Маєток Плюшкіна, як і він сам, знаходиться в запустінні. Сільські будинки покосилися, поля НЕ пахани, тварини виснажені. У пристойному стані знаходиться тільки сад, але і в цьому немає заслуги Плюшкіна. Краса і оздоблення саду створені самою природою!

Плюшкін став знахідкою для Чичикова, що роз’їжджає по країні в пошуках померлих кріпаків, які за документами все ще числяться живими. Його скупість і жадібність поширювалися і на живих людей. Поки в його льохах гнилі тонни їжі, селяни один за іншим вмирали від голоду і нелюдських умов.

Заняття Плюшкіна

Улюблені заняття Плюшкіна в “Мертвих душах” – грошові накопичення і накопичення старих речей. Він замінив все задоволення життя на збір старого мотлоху, а якщо серед усього цього і були потрібні і корисні речі або продукти, вони залишалися гнити в його засіках, не приносячи нікому користі. Він немов павук вишукує будь-яку дрібницю, щоб схопити і затягнути до себе в будинок. Чичиков, поїздити по країні і бувалий багато різного, був вельми здивований, зустрівши такого персонажа. У розмові з ним він замінює слова “благодійник” і “душа” на економію та боротьбу порядок, просто тому, що ці слова для Плюшкіна порожні і не наповнені ніяким змістом.

Ще одне заняття Плюшкіна, яке характеризує його як героя – бажання постійно сперечатися з усіма. Він сперечається з поміщиками, селянами і з Чичикова. Він намагається всіх переконати в своїй правоті, хоча нікого вже давно не цікавить його думка.

Знайомство Чичикова з Плюшкіна відбувається в останню чергу. Він ніби замикає коло всіх вад, які зустрічаються на шляху головного героя, показує саме дно, на яке можна опуститися в моральному ключі. Не дарма Гоголь називає його “діри на людство”. Плюшкін втратив свою душу, проміняв її на спрагу наживи, втратив людську подобу і вже не намагається відійти від матеріального в сторону духовного.

Історія життя

Здавалося б, складно зустріти настільки морально розклався людини як Степан Плюшкін. Однак таким він був не завжди. Важко повірити, але колись він вів пристойний спосіб життя, був зразковим сім’янином, обожнював дружину і трьох дітей. Сусіди бачили в ньому бережливого господаря, у якого можна було повчитися веденню побуту. Маєток його було доглянуто, і навряд чи сусідські поміщики могли тоді сказати хоч одне погане слово в його адресу.

Все похитнулося, коли померла дружина, а діти охололи до нього, і син з дочкою без батьківського благословення покинули рідний будинок. І людські почуття, які тоді ще були йому притаманні, поступово стали дрібніти і до старості покинули його зовсім. Розпад сім’ї не є головною причиною його безумства і божевілля на речах. Головне те, що ще в ті щасливі для нього часи, він абсолютно не замислювався про душу і благодійники, намагаючись лише забезпечити собі безбідне існування.

Дана стаття допоможе школярам написати твір на тему “Заняття Плюшкіна”, розкрити основні риси його характеру. Плюшкін – типовий поміщик того часу, який в гонитві за багатством, опустився на саме дно, як морально, так і соціально.

Посилання на основну публікацію