Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний

«Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний …» (1836). Кожен поет завжди замислюється про своє «святому ремеслі», про поезію, про стосунки з суспільством і людством. Він хоче бути впевнений, що жив і писав не даремно, що його зрозуміють і не зрадять забуттю, що пам’ять про нього збережеться.

* * *

Exeqi monumentum1

Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний,
До нього не заросте народна стежка,
Вознісся вище він главою непокірної
Олександрійського стовпа.

Ні, весь я не помру – душа в заповітній лірі
Мій прах переживе і тління втече –
І славен буду я, доки в підмісячному світі Жив буде хоч один поет.

Чутка про мене пройде по всій Русі великій,
І назве мене всяк сущий в ній мова,
І гордий внук слов’ян, і фінн, і нині дикої
Тунгус, і друг степів калмик.

І довго буду тим люб’язний я народу,
Що добрі почуття я лірою будив,
Що в мій жорстокий вік прославив я свободу
І милість до занепалим закликав.

Велінню Божу, про муза, будь слухняна,
Образи не боячись, не вимагаючи вінця;
Хвалу і наклеп приемли байдуже,
І не оспорівать дурня.

Незадовго до того фатального дня, коли Пушкіну завдали останній удар, він написав вірш «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний …».

Ода Пушкіна пов’язана з давніми європейськими та російськими традиціями (Горацій, Ломоносов, Державін).

Вже в перших рядках вірша пам’ятника, по- будови рукотворно, протистоїть «пам’ятник нерукотворний», створений духом. Слово «нерукотворний» вживається в релігійних текстах. Якщо «Олександрійський стовп» означає рукотворний пам’ятник земної влади, яка сама себе обожествили, то пушкінський «пам’ятник нерукотворний» – це поезія. Вона створена поетом, підлеглим тільки «велінню Божу». Слово «нерукотворний» відразу вводить поняття, освітлені релігією: «душа в заповітній лірі», «прах», «тленье». Поруч з ними оживає римська антична поетична традиція з її темою посмертної слави, поетичного безсмертя («славиться», «підмісячний світ», «поет»).

У цьому релігійно-світському сенсі слід розуміти і строфу «І довго буду тим люб’язний я народу …».

Поет виконує місію поета-християнина, бо він закликає «милість до переможених», т. Е. Просить помилувати, дарувати прощення оступившимся, які вчинили помилку. Всі інші вирази: «люб’язний я народу», «почуття добрі», «прославив я свободу» – теж несуть в собі розширене, світське і християнське зміст.

Вірш «До нього не заросте народна стежка …» зазвичай розуміли так, ніби народ потягнеться натовпами до пам’ятника. Але пам’ятник-то «нерукотворний»! Стало бути, немає і звичайної стежки до нього, а є стежка особлива, духовна. Пушкін метафорично, образно сказав про те, що вічна пам’ять народу полягає в засвоєнні створеного поетичного слова, в якому живе «душа в заповітній лірі». Отже, і «почуття добрі», про- спонукає лірою, і глорифікація у віршах «свобода» теж безпосередньо пов’язані як із соціальної, так і з християнською етикою.

Слово «свобода» взагалі володіє у вірші особливим змістом. У першій строфі Пушкін назвав пам’ятник не тільки «нерукотворним», а й «непокірним» («Вознесся вище він главою непокірної …»), а в останній він звернувся до своєї музи: «будь слухняна». Чи немає тут протиріччя? Виявляється, ні. Якщо згадати, що саме монархічна земна влада намагалася всупереч вченню Христа обожити себе, то прийдемо до висновку, що вона-то і є лжерелігія, яка зневажає справжню свободу. У цьому сенсі бути слухняною «веленью Божу» означає для музи бути непокірною і вільною. Звідси ясно, що ті ж риси передані і нерукотворного пам’ятника поезії і поету. Але, виконуючи «веління Боже», поет вільний від служіння земної «користь». Так влада позбавляється ореолу святості, а поезія знаходить гідність причетності до Божественного священнодійства.

Запитання і завдання

Чому поет упевнений, що воздвиг пам’ятник, до якого «не заросте народна стежка»?
Зіставте твір Горація на цю ж тему (див. Його у другій частині підручника) з віршем Пушкіна. У чому їх схожість і в чому відмінність?
Підготуйте виразне читання напам’ять вірші «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний. . . », Підкресливши властивості поезії, які несуть поетові безсмертя.
Зверніть увагу на слова і словосполучення, подумайте, вираз яких думок і почуттів вони посилюють у вірші: нерукотворний, народна стежка, главою непокірної, душа в заповітній лірі, Русі великій, гордий внук слов’ян, жорстокий вік, милість до занепалим закликав, веленью Божу.
Чиє висловлювання про Пушкіна з тих, які зустрічалися в книгах про нього, в підручниках, найбільш повно і вірно характеризує особистість поета?
Підготуйте доповідь, есе, нарис, висловлювання (на вибір) про життя і творчість поета, наприклад: «Мій Пушкін», «Доля поета», «Пушкін у Михайлівському», «Пушкін в Болдіні» та ін. Зрозуміло, для цього треба ознайомитися з книгами про Пушкіна письменників і літературознавців.
Розкажіть про вірш або віршах Пушкіна, присвячених поетові або поезії. У чому їх пафос? Які автори писали на тему «Пам’ятник»? Звідки у поета впевненість, що він довго буде «люб’язний народу»? До чого закликає він свою музу? Порівняйте вірш Пушкіна і «Пам’ятник» Державіна. У чому Ви бачите схожість і відмінність осмислення цієї теми у двох поетів? Прокоментуйте кожен рядок у віршах.
Що хоче сказати поет віршем «Анчар»? Проаналізуйте його.
У віршах А. С. Пушкіна багато рядків (жартівливих, серйозних), присвячених творчості і стилю інших письменників. Назвіть деякі з цих рядків. Як ви розумієте вірша «До портрета Жуковського», «До портрета В’яземського»? Що підкреслює поет у «портретах»?
Які почуття переповнюють поета і повідомляються читачеві (гіркота, ревнощі, тривога, захват і т. Д.), Коли він згадує про адресатів своєї любові («Спалений лист», «Визнання», «Ти і ви», «Мадона», «на пагорбах Грузії лежить нічна імла… »)?

Посилання на основну публікацію