Художній стиль – жанри, напрямки, приклади

При створенні літературних творів авторам доводиться думати про те, яку лексику і емоційне забарвлення вибрати, щоб впливати на читача. Коли мова йде про написання романів, повістей і деяких інших видів творів, письменники зазвичай застосовують художній стиль. Він виконує певні завдання і має безліч особливостей.

Основні функції

Художні тексти люди створювали ще багато століть тому. Такі твори були особливими, вони передавали те, як автор бачить реальність. Згодом прийоми розвивалися і вдосконалювалися, але функція стилю залишалася колишньою. Він був покликаний донести до читача авторське бачення світу-реального або вигаданого.

Спочатку слово “стиль” (застар. “стель”) означало тонку паличку для письма або створення графіки. Згодом так стали називати олівець. Завдяки стилю письменник отримує необмежені можливості, що дозволяють висловити найтонші смислові відтінки, передати свої думки і викликати у читача певний емоційний стан. В рамках цього напрямку автор збагачує писемне мовлення засобами виразності. Соціальні функції, які виконує стиль:

  • Діючий. Твір змушує співпереживати, обурюватися, радіти і відчувати інші емоції.
  • Комунікативний. Автор художніх творів, на відміну від публіциста, звертається не до безликої аудиторії, а до «свого» читача, з яким говорить однією мовою. Між автором і тим, хто читає книгу, зав’язується своєрідний діалог. Письменник доносить своє бачення світу і розраховує на розуміння.
  • Інформативний. З художніх текстів люди отримують чимало інформації про причини і наслідки явищ і подій, закономірності розвитку світу, моральних законах, за якими будуються відносини між людьми, і про багато іншого.
  • Естетичний. Ця функція підпорядковує собі інші. Автор відтворює в тексті дійсність, використовуючи складну систему образів (люди, речі, явища та інше).

Мета стилю полягає в тому, щоб викликати певні емоції у читача. Їх можна досягти, якщо твір виконує свої функції.

Їх всього три:

  • Образно-пізнавальна. Застосовуючи емоційний компонент, письменник розповідає про що-небудь. Читач пізнає світ за допомогою системи образів, запропонованої автором.
  • Ідейно-естетична. Передача основних думок та ідей твору здійснюється через барвисте опис образів.
  • Комунікативний. Вона полягає в тому, щоб виявити точки дотику між вигаданим і реальним світом. Якщо читачеві це вдається, значить, автор впорався із завданням.

Область використання

Цей стиль застосовують, коли потрібно створити красивий, переконливий і емоційно насичений текст. В основному його використовують на письмі, а в усному мовленні цей напрямок з’являється, коли за літературним твором ставлять п’єсу. Літературознавці виділяють кілька груп жанрів, в рамках яких доречно використовувати художній стиль:

  • Лірика. Для ліричних творів характерна велика кількість засобів виразності. Вони передають роздуми і переживання автора.
  • Епос. Автор не тільки викладає свої думки, а й розповідає про події. В епосі присутні одна або кілька сюжетних ліній.
  • Драма. Присутність автора тут мінімальна. Більшу частину драматичного твору складають висловлювання персонажів.

Епос, лірика і драма діляться на підвиди, в кожному з яких стиль застосовується особливим чином.

Список жанрів, віднесені до епічних:

  • Роман. Твори, створені в цьому жанрі, охоплюють великі відрізки часу, описуючи життя одного або декількох поколінь. Для них характерна складність сюжету. Розповідь зачіпає внутрішній світ героїв і зовнішні події.
  • Розповідь. Сюжет обмежується випадком, що стався з одним або декількома героями. Розмір розповіді зазвичай невеликий.
  • Повість. Вона об’єднує в собі ознаки розповіді і роману, має середній або невеликий розмір. Автор оповідає про життя героїв, дотримуючись хронологічного порядку і не заглиблюючись в їх внутрішній світ.
  • Епопея. У цьому творі основна увага приділена значущим історичним подіям.

Лірика теж підрозділяється на кілька жанрів. Як правило, це поетичні твори, але бувають і винятки, коли автор вибирає прозову форму.

Ліричні жанри художнього стилю:

  • Елегія. Твір з ліричною спрямованістю, одягнений у віршовану форму.
  • Сонет. Римований твір, що складається з 14 рядків. В сонеті римування виконується певним чином. Приклади можна подивитися у Шекспіра, який був неперевершеним майстром цього жанру.
  • Ода. Віршований текст, присвячений відомій персоні або значущої події.
  • Епіграма. Твір, в якому присутня Рима. Спрямованість – гумористична або сатирична. Відмінним прикладом, як застосовується при написанні Художня Стилістика, служить твір Пушкіна «епіграма на м. с. Воронцова».

Серед драматичних жанрів є більш відомі і ті, що в даний час майже забуті.

Ось їх коротка характеристика:

  • Трагедія. Автор оповідає про життя героїв, наповнене трагічними подіями. Портретам персонажів приділяється особлива увага.
  • Драма. У творі показано життя не тільки окремих персонажів, але і всього суспільства або окремої його частини. Різниця між драмою і трагедією полягає в соціальній значущості.
  • Комедія. Тут автор не просто розповідає про речі, події або явища, а й активно висміює їх. Часто комедії показують людські недоліки, слабкості або пороки.

У кожного жанру своя задача. Так, комедія веселить, але і змушує задуматися, подивитися на себе з боку. Драма викликає в душі співчуття, хвилювання. Трагедія, в залежності від контексту, може спонукати співчуття по відношенню до героїв або обурення, спрямоване на їх кривдників. Залежно від того, який настрій потрібно створити, автор вибирає засоби художньої виразності. Багато що залежить і від особистості письменника, від того, чи є він фантастом або реалістом (прихильником реалізму).

Ознаки художньої стилістики

З плином часу вироблялися ознаки художнього стилю. Головний з них — наявність в тексті прийомів, здатних пробудити певні емоції і викликати потрібний настрій. Художній текст не просто інформує – він розрахований на зворотний зв’язок. Читач насолоджується грою слів, багатством мови і красою пропозицій. Фігури мови, що застосовуються авторами:

  • гіпербола;
  • порівняння;
  • метафора;
  • епітет;
  • алегорія.

Ще одна ознака – часте використання слів, що мають більше одного значення. Завдяки цьому утворюються смислові нюанси і глибина. Читач може кілька разів повертатися до одного і того ж уривку, відкриваючи для себе новий сенс. Також застосовуються синоніми-слова зі схожим, але не ідентичним значенням. З їх допомогою текст набуває нові грані і надає естетичний вплив на читача.

Особливість художнього стилю в тому, що в ньому допускаються розмовні, просторічні та інші вирази, незастосовні, наприклад, в публіцистиці або наукових творах. З роками у кожного автора виробляється своя, неповторна Стилістика, завдяки якій читачі безпомилково відрізняють його твори від творінь інших письменників.

Експресія і емоційність — ще 2 риси, властиві художній стилістиці. Важливо, що одні й ті ж слова в публіцистичному тексті можуть володіти нейтральною конотацією, а в художньому — мати певну емоційну характеристику.

Особливості художнього стилю

Цікавий прийом, який використовується при створенні драматичних, ліричних і епічних творінь, — інверсія. Його суть в тому, що слова в пропозиціях ставлять не в звичайному порядку, а інакше. За рахунок цього досягається потрібний настрій.

Структурні норми, обов’язкові до дотримання в наукових і публіцистичних текстах, в художніх творах можуть порушуватися, якщо такий задум автора. Відхилення пояснюються тим, що письменник бажає акцентувати увагу читає на окремій думці або ідеї. Види норм, які допускається порушувати:

  • морфологічний;
  • лексичний;
  • фонетичний.

Можна сказати, що цей стиль панує над іншими, адже він увібрав в себе всі прийоми і засоби, використовувані авторами. За яскравістю, багатством і насиченістю він перевершує інші.

Особливої уваги заслуговує дієслівне промовляння (сюжетознавство). Воно полягає в тому, що автор називає кожну дію, щоб посилити ефект від сказаного: «ходимо, мнемо, втоптуємо в бруд». Завдяки цьому прийому вдається передати динаміку і наростаючу напругу, а також показати, як змінюється ситуація з часом. Читач невідривно стежить за сюжетом, при цьому автор як би веде його по тексту, не даючи відволіктися.

Враховуючи, скільки ознак відрізняють художній твір, читач без праці виділить його серед інших видів текстів. Якщо стоїть завдання визначити стиль, для початку потрібно зрозуміти, до якого жанру відноситься творіння. Після цього майже зі 100%-ю ймовірністю можна буде сказати, чи витримано твір в художній стилістиці або воно являє собою публіцистику, аналітику, наукову працю і так далі.

Приклади текстів

Цей стиль можна зустріти всюди. Він присутній у віршах, оповіданнях, романах, повістях. У кожного автора є улюблені прийоми. Наприклад, одні активно застосовують деталізацію, а інші насичують текст епітетами. Приклад тексту з художнім стилем мови, підкресленим деталізацією: “Солдат бадьоро крокував по білому піску, зігрітому палючими сонячними променями. Вся його одяг промокла, а на шкірі виднілися червоні сліди, залишені колючим дротом. Все тіло пронизував ниючий біль, проте він йшов, зібравши останні сили, адже вдалині вже виднівся штаб”.

У цьому уривку Показані фізичні страждання солдата, причому автор приділяє увагу деталям, за якими читач може зрозуміти, що доводиться відчувати персонажу. Другий уривок-приклад того, як можуть бути використані епітети: «Маленький Капосник Яша був не просто шибеником, а дитиною з великим потенціалом. Варто тільки згадати, як віртуозно він обчищав сад баби Зіни. Подорослішавши, він так само майстерно став тирити гроші з банків. Шахрай примудрявся діяти так спритно, що його жодного разу не вдавалося захопити на гарячому».

Художній стиль застосовується в різних видах мистецтва, включаючи живопис. Однак художники не використовують його в чистому вигляді, а поєднують різні напрямки. Крім того, в образотворчому творчості простежується тенденція до постійної зміни стилів: одні перетікають в інші, об’єднуються з третіми і набувають нових рис.

У процесі малювання картини маслом або створення графічного малюнка сучасні європейські та азіатські художники не обмежуються традиційними засобами. Нерідко вони стилізують свої твори настільки сильно, що порушують норми культури. Це характерно для модних майстрів нинішньої епохи.

Художні напрямки в живописі:

  • бароко;
  • класицизм (класичний);
  • Відродження;
  • готика;
  • пуризм;
  • кубізм;
  • натуралізм;
  • Абстракціонізм (Абстрактний);
  • урбанізм (урбаністичний);
  • імпресіонізм;
  • геометрика (геометричний).

В рамках кожного напрямку дослідники називають яскравих представників. Так, в імпресіонізмі це Клод Моне, в кубізмі – Пабло Пікассо, в урбанізмі — Едвард Хоппер, в натуралізмі — Хосе Хуліо де Соуза Пінту.

Говорячи про стиль, дослідники зазвичай мають на увазі 2 значення: глобальне і вузьке. У першому випадку мова йде про набір засобів і прийомів, які передбачають повторюваність. У вузькому значенні стиль – це індивідуальний почерк майстра, який простежується в кожному творінні. Схожим чином йде справа в архітектурі, музиці, театрі, кіно та інших видах мистецтва.

Посилання на основну публікацію