Характеристика Віри в романі “Герой нашого часу”

Вірі відведена одна з другорядних ролей в оповіданні М.Ю. Лермонтова «Герой нашого часу».

Її образ – це молода, повна внутрішніх сил, приваблива дівчина, з виразним і привабливим поглядом.

Вона була худорлява, невисокого зросту і світлим волоссям. Її зовнішність для оточуючих, не дивлячись на серйозну хворобу, була ідеальною. Віра походила зі знатної, багатої сім’ї і була близькою родичкою (двоюрідною сестрою) княгині Лиговской.

Віра разом зі своїм сином і чоловіком (це був її другий шлюб) вирушили на лікування мінеральними водами в П’ятигорськ. Свого чоловіка, літнього, заможного чоловіка вона, по суті, ніколи не любила. Повторне заміжжя давало шанс її маленькому синові, народженому від першого чоловіка, вирости в пристойній родині, отримати гідну освіту і бути забезпеченим. Хтось може назвати цей вчинок дріб’язковим і меркантильним. Але кожна жінка бажає для своєї дитини тільки найкраще, у кожної свій шлях отримання бажаного.

Приїхавши в санаторій, Віра зустрічає там Печоріна. Багато років тому вони складалися в любовних відносинах. У Печоріна і Віри були і залишилися сильні, трепетні почуття, які збереглися в душі кожного, на момент їх несподіваної зустрічі. Дівчина, була доброю і щирою, і не звертала уваги на недоліки в характері й поведінці Печоріна.

Знову спалахнули почуття змусили Віру, як і в першому шлюбі таємно від чоловіка зустрічатися з Печоріним. Дівчина сяяла від щастя, і не помітила, що Печорін зовсім по-іншому дивиться на їх відновлену зв’язок. Усвідомлення того, що відбувається ставати занадто важким і хворобливим для тендітної душі Віри. Зневірившись від горя, вона розповідає про таємний зв’язок з Печоріним. Дізнавшись всю правду, чоловік не залишає її, а везе із П’ятигорська.

Перед тим як поїхати, Віра пише відвертий лист Печоріна. У ньому вона щиро розповідає про свою любов і сильні почуття до нього. Спочатку молода людина вирішує наздогнати Віру, але в кінцевому підсумку все закінчується тим, що він невтішно ридає лежачи на землі. Саме в цей момент, коли її більше не повернути, Печорін все зрозумів. Він явно усвідомив, що такої жінки йому ніколи більше не зустріти і не полюбити.

Складні й заплутані стосунки між Вірою і Печоріним – це вічна проблема більшості людей. Людина, в силу своєї нерішучості, а іноді і слабкого духу і волі, дуже пізно починає цінувати те, що йому насправді дорого. Любов неможлива без взаємності, щирості та поваги один до одного. Важливо навчитися дорожити тим, що є, і ніколи не відпускати від себе те, про що потім можна гірко шкодувати все життя.

Варіант 2

Віра не є провідним персонажем роману “Герой нашого часу”. Але це дуже важливий персонаж – аналізуючи образ Віри, читачеві простіше розібратися, яким насправді є основною герой Печорін.

Печорін і Віра знають один одного досить давно – вони давні коханці. В образі Віри письменник втілює жертовність і всепрощення, на яку здатна лише щиро любляча жінка. Віра не викликає схвалення лише в тому, що знехтувала любов’ю до Печоріна і вийшла заміж за літнього, але дуже багатої людини. Але є тому виправдання – вона це зробила лише для того, щоб син від першого шлюбу був гідно забезпечений і отримав гарну освіту і виховання. Але серце Віри віддано Печоріна, а не літній чоловікові. Спроби забути його ні до чого не привели, і Віра зберігає вірність Печоріна, приймаючи всі його достоїнства і недоліки. Закохана жінка нічого не намагається змінити в неоднозначному характері свого коханця, він доріг їй таким, яким він є насправді.

Автор описує героїню, як не дуже здорову, імовірно, хвору на сухоти, але дуже цікаву жінку, дивлячись на яку, чоловіки не залишаються байдужими і знаходять її симпатичною. У романі “Герой нашого часу” немає опису вражаючої краси Віри. Ясно тільки, що вона світловолоса жінка середнього зросту, приємна і колір обличчя у неї нездоровий. Щеку її прикрашає пікантна родимка, а обличчя її виразне і одухотворене. З опису ясно, що Віра – жінка з глибоким внутрішнім світом, якій вдалося підкорити серце Печоріна не тільки достоїнствами своєї зовнішності, але і внутрішньою красою. Є щось таке в Вірі, чого немає у інших жінок, тому Печорін виділив з усіх знайомих красунь саме її.

Поправляти здоров’я Віра приїхала до Кисловодська, куди з таємним бажанням її побачити, відправився і Печорін. З нудьги і егоїзму Печорін вирішив позалицятися до молодої княжною Мері. Зроблено це було з його боку більше з егоїзму, в помсту своєму приятелеві Грушницкому, який був закоханий в Мері. Віра настільки засліплена почуттями, що й не здогадується про те, що її коханий задумав затіяти інтрижку з княжною. Вона надсилає йому записку, в якій запрошує його до себе під час відсутності чоловіка. Грушницкий між тим, відчайдушно ревнуючи Мері до Печоріна, стежить за ним і бачить вилазить з вікна. Вікна Мері і Віри розташовувалися поруч, тому ревнивець вирішив, що Печорін відвідував саме Мері і викликає передбачуваного суперника на дуель.

Віра, дізнавшись про майбутню дуель приходить в жах. Вона настільки боїться, що Печоріна вб’ють на дуелі, що вирішується зганьбити себе, щоб запобігти дуель. Віра розповідає про свої стосунки з Печоріним законному чоловікові. Чоловік тут же відвіз Віру з Кисловодська.

Тільки безповоротно втративши Віру, Печорін починає усвідомлювати, що Віра була для нього більше, ніж коханкою. Ніхто так не розумів його, як вона і не був йому так сліпо відданий. Жодна жінка не прийняла б його недоліки і вади, продовжуючи любити і не намагаючись переробити їх володаря, як це зробила Віра. Намагаючись наздогнати свою любов, Печорін в розпачі заганяє коня. Нарешті усвідомивши, що все остаточно втрачено, головний герой заходиться в риданнях.

Варіант 3

Кожен характер, зображений Лермонтовим в романі «Герой нашого часу», дається для того щоб розкрити ті чи інші риси головного персонажа – Печоріна. Не виняток і Віра.

Знайомство читача з нею відбувається в розділі «Княжна Мері». Вірі потрібне лікування, з цією метою вона прибуває до Кисловодська, де і зустрічається після тривалої розлуки з Печоріним. Головний герой колись був закоханий в Віру. І, як виявиться згодом, його почуття до дівчини не згасли до цих пір.

Важливим є той факт, що до цього автор зображує свого героя виключно в неприємних тонах. І, раптом, виявляється, що він здатний щиро любити!

Хто ж вона така – дівчина, якій вдалося пробудити почуття в зачерствілого душі Печоріна?

Основну інформацію про зовнішність і характер Віри ми з монологів доктора Вернера. З його слів, вона досить симпатична, світловолоса, має чорну родимку на правій щоці. Доктора вражає виразність обличчя Віри. В її очах відбивається багатство внутрішнього світу, здатність глибоко відчувати, неординарно мислити. Один лише зовнішній вигляд Віри вказує на те, що вона мудра жінка, а не пересічна, сіра особистість.

Героїня любить Печоріна. Хоч вона і замужем, причому не в перший раз, шлюб для неї – тільки матеріальна необхідність, проходження засадам суспільства. Любовне почуття до Григорія Віра проносить крізь усе життя, воно непокірно її волі. З першої бесіди з Григорієм стає ясно, що вона намагалася забути його, але всі спроби залишилися безрезультатними. Дівчина невибаглива до свого коханого, вона не чекає від нього нічого натомість. Віра приймає Печоріна з усіма його недоліками, і бачить радість тільки в тому, щоб бачити блиск його очей і його усмішку. Створюється враження, що в Кисловодськ вона прибуває з метою попрощатися з Григорієм, напевно відчуваючи, що дні її полічені.

Той факт, що Печорін полюбив саме таку жінку як Віра, вказує на те, що риси її характеру близькі йому, а значить приховані десь глибоко і в ньому самому. Черствість і егоїзм – всього лише оболонка, під якою захована ранима душа.

На жаль, справжню цінність Віри для себе Печорін розуміє тільки тоді, коли втрачає її.

Посилання на основну публікацію