Характери «Прометея прикутого»

Характери «прикувати Прометея» такі, як і в ранніх трагедіях Есхіла: вони монолітні, статичні, однокрасочного і не відзначені ніякими суперечностями.

Сам Прометей – надлюдина, непохитна особистість, що стоїть вище всяких коливань і протиріч, не йде ні на яке угодовство і примиренство. Те, що з ним відбувається, Прометей розцінює як волю долі (про що заговорює не менш шести разів на трагедії: 105, 375, 511, 514, 516, 1 052; про це говорять і Океаниди – 936). В образі Прометея Есхілом представлена ​​та класична гармонія долі і героїчної волі, яка взагалі є величезним і цінним досягненням грецького генія: доля все зумовлює, але це не веде обов’язково до безсилля, до безвілля, до нікчемності; вона може вести і до свободи, до великих подвигів, до потужного героїзму. У таких випадках доля не тільки не суперечить героїчної волі, але, навпаки, її обгрунтовує, звеличує. Такий Ахілл у Гомера, Етеокл в Есхіла («Семеро проти Фів»), але в ще більшій мірі такий Прометей. Тому відсутність звичайної побутової психології у Прометея відшкодовується тут монолітністю потужних діянь героя, поданих хоча статистично, зате піднесено, велично.

 

Інші герої «прикувати Прометея» характеризуються однією провідною рисою, цілком нерухомою, але менш значною, ніж у основного героя трагедії. Океан – добродушний старий, бажаючий допомогти Прометею і готовий піти на угодовство, що не враховує того, кому він пропонує свої послуги. Іо – фізично і морально страждає жінка, збожеволіла від болю. Гефест і Гермес – механічні виконавці волі Зевса, один – проти своєї волі, інший – бездушний і бездумний, як нерассуждающій прислужник.

Всі ці характери Есхіла – лише загальні схеми, або механічне втілення ідеї або думки.

Посилання на основну публікацію