«Хамелеон» – зміст і аналіз оповідання Чехова

Відомий письменник Чехов у своїх творах завжди звертався до пороків суспільства, намагаючись показати їх так, щоб людина могла сміятися над собою, одночасно викорінюючи їх. Його твори актуальні і в наш час. Розповідь Чехова «Хамелеон», короткий зміст якого часто використовують дев’ятикласники, завантажені домашніми завданнями і підготовкою до іспитів, подобається всім читачам.

Історія створення

Відомо, що гумористичний твір «Хамелеон» Антон Чехов написав на ранньому етапі творчості, коли ще навчався в чоловічій гімназії міста Таганрога. Точна дата написання невідома. У той час свої розповіді нікому не відомий письменник друкував в різних гумористичних журналах. Він публікував короткі і смішні мініатюри під псевдонімом Антоша Чехонте.

Весела розповідь «Хамелеон» був створений Антоном Чеховим в 1884 році. В цей час він якраз закінчив навчання і почав працювати лікарем, але свою співпрацю з журналами продовжував. Вперше ця гумористична мініатюра була опублікована в 36 номері журналу «Осколки», який вийшов в світ 8 вересня 1884 року.

У 1886 році вийшла збірка письменника Чехова, куди було поміщено і цей твір, але тільки вже з невеликими змінами. Пізніше, ще за життя письменника, ця розповідь Антона Павловича був переведений на багато мов:

  • Болгарська.
  • Німецька.
  • Угорська.
  • Польська.
  • Фінська.
  • Сербська.
  • Чеська.

Характеристика головних героїв

Персонажі в чеховської мініатюрі – різні люди, які відрізняються не тільки своїм зовнішнім виглядом і поведінкою, але, перш за все, характером. Так як оповідання «Хамелеон», короткий зміст якого викладено нижче, – невеликий за обсягом, і у автора немає можливості дати кожному герою твору характеристику, то він використовує для цього такий літературний приклад, як «говорять прізвища». У творі є кілька головних героїв:

  • Очумелов.
  • Хрюкін.
  • Єлдирін.

Хрюкін, як називає його письменник, – «золотих справ майстер», любить випити і поскандалити. Чи не проти поживитися за чужий рахунок, тому легко може і обманювати, і лицемірити. Тварин не любить. Не любить він і працювати – займатися своїм ювелірною справою. Натовп, яка збирається навколо нього, сміється над Хрюкіним, так як не поважає його і зовсім не шкодує.

Цікава роль і іншого головного героя – поліцейського наглядача Очумелова, що постає перед читачем в новій шинелі і з вузликом, яким хтось його «віддячив». Здається, шинель – це символ влади, але вже незабаром читач розуміє, що у цієї людини немає ніяких принципів, він боязкий і правда для нього завжди буде у тих, хто вище чином і багатше.

Якщо ж проаналізувати ще й мова цього дійової особи, то можна побачити, що вона бідна, невиразна, а часом навіть незв’язна і нелогічна. У ній багато просторічних слів і мовних штампів. Тому можна зробити висновок, що Очумелов – неосвічена людина, хоча і представляє владу.

Його помічник Єлдирін також дурний. Автор і до поліцейського наглядача, і до городового звертається тільки на прізвище, щоб підкреслити не тільки їх офіційний статус, але і безликість. Єлдирін з’являється перед читачем з решетом, наповненим крижовніом. Це теж хабар Очумелова, а городовий покірно носить за ним речі і виконує всі його накази. Єлдирін описаний Чеховим рудим, жалюгідним і смішним.

Другорядні дійові особи

Для того щоб зрозуміти коротко сюжет твору «Хамелеон», автор вводить в текст не тільки головних героїв, а й другорядних персонажів:

  • Володимира Івановича.
  • Прохора.
  • Жигалова (генерал).

Про перший герої відомо небагато: він брат генерала і користується повагою у народу. Сам же генерал вселяє всім оточуючим не тільки повагу, але і трепет. Це видно вже з того, як сам народ захищає генеральську собаку.

Прохор – генеральський кухар, який за своїм характером простий і нехитрий. Він допомагає поліцейському наглядачеві зрозуміти, чия ж все-таки ця собака. І при цьому говорить правду.

Є в оповіданні ще один герой – це собака, навколо якої і відбувається дія. Видно, що за час розповіді її статус постійно змінюється. Опис тваринного автор дає більш детально. Так, спочатку вона просто «головна підозрювана», а вже незабаром її називають «скотиною» і «підлої». А коли дізнаються, що ця тварина належить генералу, то стає «песиком» і «ніжною твариною».

Короткий переказ

У «Хамелеоні» Чехова дія відбувається на базарній площі, яку рано вранці перетинають поліцейський наглядач і городовий. Раптом несподівано вони чують крики і собачий виск. Незабаром вони вже бачать, як до них біжить собака, яка вискочила з-за складу купця Пічугіна. Вона біжить на трьох ногах, а її переслідує напівп’яний чоловік – Хрюкин, який, наздогнавши собаку, тут же хапає її за задні лапи.

На цей шум швидко збирається народ. І тоді Очумелов вирішує розібратися в тому, що ж відбувається. Виявилося, що біля складів варто Хрюкин, який всім відомий як «золотих справ майстер». Він підняв праву руку вгору, щоб всі могли бачити його закривавлений палець. У центрі всієї натовпу сидить щеня породи хортів білого забарвлення і з жовтим плямою на спині.

На питання поліцейського Хрюкин пояснює, що бродячий собака раптом несподівано вкусив його за палець. А адже він ювелір, робота у нього дрібна і може працювати тільки цілими руками. А тепер через цю собаки він не зможе пальцем поворухнути цілий тиждень, тому і понесе збитки.

Наглядач відразу ж став з’ясовувати, кому належить собака, щоб оштрафувати господаря і виплатити компенсацію Хрюкіна, а тварина – винищити. Але тут хтось несподівано з натовпу висловлює припущення про те, що, швидше за все, цей пес – генеральський. Після цієї звістки Очумелова стає жарко і він тут же просить свого помічника зняти з нього пальто.

Очумелов кидається з докорами на Хрюкіна, звинувачуючи його в тому, що той сам пальця цвяшком напевно розколупав, а потім став всім брехати, вказуючи на бідну тварину. Навіть була версія про те, що Хрюкин «тикав» сигаретою в бідну тварину. Але ось тут починає сумніватися помічник Очумелова, кажучи про те, що у Жигалова такої породи немає, начебто у нього «все більше лягаві».

Почувши це, поліцейський наглядач теж змінює свою поведінку. Він починає спокійно розповідати ювеліра, що просто так не варто цієї справи залишати, а собаку варто все-таки провчити. Новий вигук з натовпу про те, що все-таки собака генеральська, призводить Очумелова в трепет і йому раптом стає холодно. Він наказує накинути на нього пальто і знову загрожує Хрюкіна. Тут же віддає розпорядження відвести собаку генералу.

Повз цього натовпу проходить кухар Прохор, який працює у генерала. Він відразу говорить, що собака не генеральський. Очумелов, почувши це, тут же робить висновок про те, що собаку потрібно винищити. Але після такої заяви Прохор тут же говорить, що до генерала приїхав брат, і це його собака.

Таку заяву відразу призводить Очумелова в інший стан, оскільки він з розчуленням починає дивитися на це цуценя, каже, що Хрюкин очманів, під сміх натовпу проганяє його, продовжує свою ходу, а собаку розпоряджається доставити генералу.

Аналіз твору

Докладний аналіз і короткий зміст «Хамелеон» Чехова допоможе зрозуміти тему, основну думку і ідею цієї розповіді. Отже, тема чеховської мініатюри полягає в тому, щоб викрити чінопоклонство, підлабузництво, пороки і пристосуванство, яке панує і в сучасному світі.

У тексті Антон Павлович Чехов піднімає кілька проблем, які тісно між собою переплетені:

  • Нестабільність поглядів.
  • Сутність системи правосуддя.
  • Рабська психологія.

Цей твір можна віднести до такого літературного напряму, як реалізм. За жанром це розповідь, який написаний сатирично. Основні ознаки жанру оповідання:

  • Невеликий обсяг.
  • Два-три героя.

Композиція будується на основі реплік поліцейського наглядача, Хрюкина і натовпу. Залежно від того, яку репліку кидає хтось із натовпу, визначається і поведінку Очумелова. Так проявляється «Хамелеон» поліцейського наглядача. Будова розповіді побудовано так, щоб показати, як люди намагаються догодити начальству і підлаштовуються під них.

Чехов основним змістом свого твору вирішив показати, як низький людина, яка володіє психологією раба. Тому основна думка приводить читача до того, що людина в будь-якій ситуації повинен робити вони, дотримуватися однієї вибраної позиції, щоб не бути таким смішним і жалюгідним, як Очумелов і його помічник.

Все чеховські герої не мають індивідуальних чорт, що дозволяє говорити про те, що таких людей завжди було багато, адже кожна людина може виявитися хамелеоном. А характеристика персонажів чеховського оповідання може бути використана для написання творчих робіт та для читацького щоденника.

Екранізація повісті

Вперше чеховський розповідь був екранізований в 1929 році, коли режисер Яків Протазанов випустив кіноальманах «Чини і люди». Ця німа кінострічка складалася з трьох окремих новел. Одна з них і була знята за твором «Хамелеон» Антона Чехова. У цьому фільмі роль Очумелова зіграв відомий актор Іван Москвін, який порівнював свого персонажа з ведмедем. А ось роль зловмисника Хрюкина була талановито зіграна актором Володимиром Поповим.

Наступна екранізація роману відбулася в 1971 році, коли режисери Юрій Сааков і Ігор Іллінський зняли кінострічку «Ці різні, різні, різні особи …». Тепер в цю кінокартину увійшло сім новел, і всі ролі в них виконував Ігор Ільїнський.

Попри те що на сцені вже було поставлено п’єсу за чеховським твором, в 2004 році режисер Мілівое Мілошевія зняв кінострічку «Хамелеон». А вже через п’ять років у цій гумористичній розповіді Чехова був знятий і російський мультиплікаційний фільм-казка «Очумелов» режисера Олексія Дьоміна.

Чеховський оповідання «Хамелеон» займає почесне місце не тільки в російській літературі, а й у світовій. Кожен школяр знає, хто написав «Хамелеон». А сюжет твору залишається актуальним і в наш час, тому так легко читається повністю ця книга.

Посилання на основну публікацію