«Вони» і «Ми» – два світи в романі Е. Замятіна

Роман Е. Замятіна «Ми» був написав у 1920 році. Але цензура практично відразу охрестила роман шкідливим, небезпечним. Твір побачив світ тільки через сімдесят років, ставши своєрідною ретроспективою в тоталітарний режим, нехай і в максимально огрубленній формі. Прозорливість властей свідчить тільки про те, що не так вже й багато вигадки в антиутопії автора. У книзі можна зустріти елементи фантастики і сатири.

У романі автор як би протиставляє два світи. З одного боку – це фантастичний світ, в якому зовні все благополучно. Всім правлять Хранителі і Благодійник, суспільство нібито піклується про своїх людей: у них однакові одягу, їжа, прозорі стіни будинків, які заперечують усіляку злочинність, тут немає сиріт – суспільство піклується про всіх дітей в рівній мірі. Звичайно, цей світ потворний. Тут можна ні відчувати, ні мислити самостійно, ні тим більше діяти. Про все відразу доповідається – і уроки за вільнодумства трагічні: це загибель або позбавлення розуму. З іншого боку, є протиставлена ​​реальність – це дійсний стан справ у країні. Росія 20-х років тільки пережила революцію і повалення царату. Прийшла нова влада більшовиків, яка мало чим відрізнялася від Миколи II. Запропонований суспільству тоталітаризм як під копірку схожий на описану антиутопію в романі. Єдина відмінність – це більш посилена версія, яка викладена в романі. Тобто, виходить, що не можна чітко протиставити світ «нас» і «їх», фактично це один і той самий світ.

Посилання на основну публікацію