Твір “Волелюбна лірика Пушкіна”

Цінності, як свобода і вільної душі були у Пушкіна головною темою в його роботах і творах. Все своє життя він був переконаний, що немає нічого важливішого за людське свободи, і свободи вибору відповідно. Пушкін по суті своїй був людиною зарозумілою, який не терпів коли у нього щось забирають або забороняють. Це відбилося і на його творчості.

У своїх творах він завжди підкреслював думка, що треба цінувати і поважати як свою свободу, так і свободу оточуючих. В її творах також можна зустріти рядки про батьківщину, природі, любові до неї, і інші речі, які уособлюють його волелюбну душу.

Втім, Пушкін завжди намагався передати той волелюбний дух, який витав у ньому, і завжди намагався передати його своєму оточенню. Він активно просував ідею лібералізму, щоб всі були вільними, і самі керували своїми життями. Що не могло не викликати обурення з боку правлячої влади. Пушкін іноді відчував гоніння з боку влади, але завдяки своєму авторитету йому вдавалося завжди виходити сухим з ​​води. Але завдяки своєму статусу він також не міг піти з конфлікту з будь-ким просто так. Через що, врешті-решт, він отримав поранення і помер від нього. Пушкін завжди був і є людиною, для якого понад усе була його воля і моральний стан душі, а він не міг її тримати в спокої поки він був позбавлений волі, або поки цю свободу притупляли.

У більшості творів він також буквально ображав більшість поетів за їх стереотипність, весело над ними жартуючи, через що були люди, які відверто його недолюблювали і просили більше нічого в такому дусі не робити, але через нього, знову ж таки, волелюбної, він вважав, що слово повинно було вільно і не повинно бути приховано від загального огляду. Таким чином, він мав безліч ворогів у своєму оточенні, а й відчував себе прекрасно, адже, він думав, що якщо тебе ненавидять, значить, ти в чомусь кращі за ті, хто тебе ненавидить. Таким був Олександр Сергійович Пушкін, людиною норовливим, безсумнівно, зарозумілим.

В даному творі я проаналізував поезію і лірику Пушкіна і зробив висновок, який описаний вище. Моя думка є суб’єктивним, через що не варто ставитися до нього як до істинно вірного.

Варіант 2

Протягом своєї творчості поет неодноразово звертався у віршах до теми свободи, при цьому висловлювання думок автора в цьому відношенні змінювалося в залежності від відбуваються в країні і дорослішання поета.

Вперше волелюбні ноти прозвучали з написаної юним поетом оді «Вільність», в якій автор розмірковує про необхідність поєднання свободи з законами, згадуючи вбитого французького короля, але припускає, що закликаючи до бунтарським закликів знайти вільне життя неможливо.

Розмірковуючи над ідеєю про вольності, поет об’єднує свободу з патріотичним почуттям і любов’ю до рідної землі, міркує про це в дружньому посланні «До Чаадаєва». У творі поет виділяє образ батьківщини, що знаходиться в скрутному становищі, і правлячої влади. Тут починають простежуватися революційні думки автора і його мрії про звільнення батьківщини від влади самодержавства.

Вираженням ідей дворянської молоді, є написання поетом твори «Село», в якому він розмірковує про проблему кріпацтва. Використовуючи як художній прийом антитезу, автор на прикладі сільського пейзажу малює чарівні картини природи з відсутністю боротьби і розбіжностей, а потім акцентує увагу читача на жахливих фактах життя кріпаків людей.

Через декілька років поет змінює ставлення до поняття свободи, перебуваючи під впливом романтичних настроїв, і відображає ідею вольності як абсолютний абстрактний факт, як вільну стихію в образі могутнього океану, який уособлює абсолютну свободу ( «До моря», «В’язень»).

Пізніше до поета приходить розчарування визвольними рухами, він різко висловлюється про людей, нездатних відчути почуття вільності ( «Свободи сіяч пустельний»).

Після придушення повстання декабристів в творах поета починають бути присутнім думки, що довгоочікувана свобода дістається неймовірною ціною, забираючи життя близьких людей ( «У глибині сибірських руд», «Аріон»).

Ряд віршів присвячені автором поетичної свободи, яку він оспівує як прихильність творчої людини до власного натхненню, незалежного від неосвіченого думки суспільства ( «Поет», «Поет і натовп»).

В останні роки життя, перебуваючи в зрілому віці, поет знову звертається до волелюбної тематиці, розкриваючи поняття внутрішнього звільнення, коли людина мріє про життєвий спокої, далекому від революцій ( «Пора, мій друг, пора!»).

В кінці своєї творчості, поет створює поетичне заповіт, знову і знову проповідуючи різні прояви волелюбності ( «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний»).

Варіант 3

Що таке свобода? Рано чи пізно цим питанням задається кожен. У моєму розумінні свобода – це стан душі, при якому людина робить те, що хоче, а не те, що йому велять оточуючі. Це відсутність неволі, рабства, кордонів і обмежень. Коли людина вільна, він може вибирати і бути щасливим.

Тема свободи стала однією з центральних у творчості багатьох поетів, письменників і філософів. Кожен з них розумів волю по – своєму; оспівував її та Олександр Сергійович Пушкін. Ще в юності, навчаючись в ліцеї, поет не уявляв своє життя без свободи, присвячуючи їй безліч віршів. Одним з таких творів стала ода «Вільність», в якій Пушкін категорично відкидає рабство, віддаючи перевагу рівності і гуманності. «Хочу оспівати Свободу світу», – каже поет. Воля для Пушкіна – це головна життєва цінність, вище благо і щастя. При цьому джерело несвободи поет бачить в державі, кріпосництві і в самих людях.

У роки Південної посилання тема свободи стає головною для Пушкіна. У цей час він пише вірш «В’язень», де основний мотив – особиста свобода. Душа Пушкіна перебувала в неволі, на яку його прирекла державна влада, тому в творі «В’язень» він асоціює себе з орлом, який змушений жити за гратами в темниці. Під час заслання в Михайлівському селі Олександр Сергійович пише інший вірш про свободу – «У глибині сибірських руд …». У ньому Пушкін використовує безліч алегорій неволі, такі як «похмурі затвори» і «кайдани тяжкі». Підсумковим твором про свободу можна вважати вірш «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний …», написане в 1836 році. Саме тоді поет по – новому глянув на волю і рабство. Пушкін зрозумів, що ніякі тирани не можуть забрати духовну свободу людини. Кожен має право насолоджуватися природою і волею.

Таким чином, можна зробити висновок, що свобода для Пушкіна – це незалежність, відсутність рабства і придушення особистості, можливість мати свою думку і висловлювати її. Волю, на думку Олександра Сергійовича, потрібно поважати, адже тільки з нею людина може бути по – справжньому щасливим.

Посилання на основну публікацію