Вічні питання і їх рішення в поемі Блока «Дванадцять»

Автори – символісти завжди відрізнялися складністю своїх творчих робіт, адже в їх рядках читач завжди зустрічає образи-символи, які можна зрозуміти через тривалі філософські роздуми. Блок відноситься саме до таких поетів.

З-під його пера в світ виходить досить складний твір «Дванадцять», в якому по-своєму розкриті вічні питання людства. Так як поема «Дванадцять» була створена в переломні для Росії роки, коли по її землям прокотилася революція, не важко здогадатися, що ці події були відображені в самому тексті поеми.

Зіткнення відживаючого старого світу з новим, викликає справжню бурю. А. Блок не прагне до ідеалізації нового світу, він не порівнює його з ідеалом. У той же час, автор не «нагороджує» старе суспільство поняттями абсолютного зла. Немає такого яскравого контрасту хорошого і поганого. Думаю, А. Блок намагався показати, що від старого світу нічого вже й не залишилося. Ті герої, які належали до числа відмираючого суспільства, були лише слабкими відгомонами епохи, що минає. Вони вже не представляли ніякої загрози. Нові течії абсолютно спокійно стирали їх з лиця землі.

У рядках поеми, автор зачіпає і інші вічні теми. Звичайно, однією з них є вічний «жіночий образ», який завжди зіставляється з чистими і світлими почуттями, з любов’ю. У тексті поеми читач бачить два образи – жіночий символ земного світу і символ небесного світу. Символом земного світу була звичайна героїня – Катерина. Вона помирає в ході розвитку подій в поемі. Символом небесного світу є білий вінок з троянд. Саме він залишається в кінці поеми. Це говорить про його вічності, про верховенство небесного над земним.

Не залишено без уваги і вічне питання похибки людини, а також його покаяння. Спокусі гріха піддалися Ванька і Катька. Своїм вчинком вони наштовхнули на неправильний шлях і Петруха, який вбиває свою кохану. В ході мандрівки червоноармійців, він розуміє грешность свого вчинку і намагається спокутувати провину, для того щоб очистити свою душу. Тільки він кається і розуміє, усвідомлює свій гріх. А. Блок намагається навести читача на думку про те, що в середині, в душі у кожної людини є та частинка, яка допоможе виправитися і вийти на правильний життєвий шлях.

В останньому розділі, автор розмірковує ще над одним вічним питанням, відповідь на яке вчені шукають і по сей день. Звичайно ж, це поява божественного образу Ісуса. Блок не робить його особистістю, він створює образ-символ, який говорить про існування вищої сили, про існування ідеалу, до якого має прагнути земна людина.

Закінчивши прочитання поеми «Дванадцять», я розумію, що вона стала таким собі підсумком творчого шляху А. Блоку. У ній автор спробував відповісти на багато «вічні» питання і прояснити істину.

Посилання на основну публікацію