Валуєвський циркуляр

У 1863 намір Міністерства освіти «забрати під себе» народні школи наштовхується на опір Синоду: народні школи завжди були для церкви одним з важливих джерел добробуту. А український варіант Євангелія становить серйозну конкуренцію синодальним виданням. Заради збереження своїх позицій в освіті та книговидавництві на Україну Синод починає свідому боротьбу з українською мовою.

У січні 1863 в Польщі починається антиросійське повстання. Обер-прокурор Синоду Ахматов пише Міністру внутрішніх справ Валуєву Записку про зв’язки українських інтелектуалів з польськими повстанцями і радить припинити випуск української релігійної та навчальної літератури. Трибуною для проведення громадської кампанії стають «Московські відомості» Каткова, у якого з тих пір встановлюються довірчі відносини з церковними лідерами. Газета звинувачує українофілів у співпраці з поляками і прагненні відокремити Україну від Росії. 18 липня 1863 Валуєв видає циркуляр по цензурному відомству про заборону на друк української релігійної та навчальної літератури. Ще раніше піклувальника українського освітнього округу Пирогова замінюють на представника Синоду Шіховскій-Шихматова, а викладання у Тимчасовій педшколи перекладають російською. Публікація Нового заповіту припиняється.

В результаті кампанії «Московських відомостей» остаточно втрачає своє професорське місце в Петербурзькому університеті Костомаров. Він пішов у науку, а Куліш замикається на родовому хуторі дружини і пише європеїзовані вірші (збірка Хутірська поезія), багато перекладає і становить антологію європейської поезії, береться перекладати Біблію.

Посилання на основну публікацію