У чому полягає покарання Раскольникова за злочин?

У психологічному романі Федора Михайловича Достоєвського «Злочин і кара» головний герой Родіон Раскольников здійснює страшний злочин – вбивство бабусі. І протягом усієї другої частини твору автор показує, які муки він відчуває з цього приводу, і яке покарання несе.

Весь сюжет роману зав’язаний на внутрішніх переживаннях Раскольникова, який дозволив собі вирішувати, кому жити, а кому померти. Спочатку Родіон винайшов теорію, по якій виходить, що він не «тремтяча тварина», а людина, яка має право позбавити життя іншу людину. Але теорія дає збій: підсумком вчиненого злочину стає внутрішній конфлікт, який з кожною сторінкою твору стає тільки гостріше. Герой відчуває цілу гаму почуттів: каяття, розпач, страх.

Родіон Раскольников – молода людина з чутливою і вразливою натурою. Його зачіпає несправедливість суспільства, в якому всі живуть. Жителі Петербурга розділені на дві групи: одні купаються в розкоші, інші ж животіють у злиднях. Герой не може спокійно дивитися на те, як прості люди всіма силами намагаються знайти вихід з ситуації, що склалася і хоч якось жити. Дивлячись на це, Родіон похмурий і пригнічений. Його терзає такий стан справ.

Можливо, ця безрадісна і нужденне життя, якої він вдосталь надивився, і штовхає його на злочин, дає йому дозвіл вважати себе месником.

Герой ніби в маренні задумує і здійснює вчинок, за який потім доводиться нести моральне покарання.

Деякі літературознавці справедливо вважають, що найголовніше в романі друга частина, в якій герой несе покарання. Звичайно, не покарання у вигляді каторги стало його розплатою. Набагато більші муки відчуває Родіон від того, що він тепер не такий, як усі, він вбивця. І хоча Родіон постійно відчуває любов близьких людей, він не може пробачити себе сам. Вважає себе вбивцею, якого не потрібно прощати, адже він цього не гідний.

Якщо говорити про покарання, то воно полягає в першу чергу в тому, що Раскольников ніколи не зможе стати тією людиною, яку можна любити і поважати. Герой ніби вирізає з себе ту частину, яка робила його людиною. Постійний внутрішній конфлікт, який переживає Родіон, переростає в справжню хворобу. Молода людина мучиться. Йому шкода самого себе, але вже нічого не можна змінити. І це найстрашніше.

Раскольников страждає ще й з тієї причини, що його теорія зазнала краху. Тоді для чого ж все це було здійснено? Цим злочином він поставив себе нарівні з тими, кого раніше просто зневажав. Як виявилося, він не бабусю вбив, а самого себе, особистість в собі. І ця думка, яка гризе його день від дня все сильніше, і є найстрашнішим покаранням для Родіона Раскольникова. Перед нею все в’язниці і каторги просто ніщо.

Посилання на основну публікацію