✅У чому полягала трагедія Євгенія Онєгіна?

Початок 19 століття… Наполеонівська армія розгромлена, російська – святкує перемогу. Багато офіцерів, що побували в Європі, поринули у політичні підвалини, познайомилися з європейською культурою і традиціями. У суспільстві починають зароджуватися ідеї декабризму. Але поряд з активними діячами залишалися люди, задовольнялися своїм становищем. Вони були кар’єристами і не любили задавати зайвих питань.

Були й треті, які, хоча і мали необхідні знання, не могли реалізувати їх, не могли стати на шлях боротьби, адже були схильні до впливу звички. В результаті чого вони просто безцільно існували. І таке існування тривала все життя.

Першим, хто почав замислюватися над таким стан справ в колах російського дворянства став О.С. Пушкін. У своєму романі «Євгеній Онєгін» автор спробував розкрити причини такої поведінки, дати йому оцінку. В результаті з’явився збірний образ молодого дворянина, який так і не знайшов свій шлях у житті.

Євгеній Онєгін був яскравим представником дворянства першої половини 19 століття. Він отримав класичну дворянське домашню освіту. Не дивлячись на те, що знання він осягав поверхнево, Онєгін відмінно володів французькою, був знайомий з творами Гомера, вивчав роботи Адама Сміта. Євген був начитаним і освіченим молодим чоловіком. На жаль, отримані знання давали лише примарну картину про російську дійсність.

Вісім років свого життя Євген присвятив розгульного життя. Він був частим гостем на балах, обідав у ресторанах, відвідував театри. Але таке життя швидко набридла молодому дворянину. Що ж стало причиною його нудьги? Чому Євгену не подобається таке життя, про яку багато хто просто мріють? Швидше за все, Онєгін не хоче так бездумно жити, він шукає собі заняття, намагається проводити час з користю.

Він навіть пробує писати, але нічого не виходить. Пушкін задається питанням про те, чи може його головний герой ледачий, адже Онєгін не перебуває на службі, не мріє зробити кар’єру. У цьому Євген схожий з Чацький. Він не бажає користуватися своїм становищем, щоб отримає високий чин або добитися влади.

Саме цим він і виділявся із загальної маси «сірого» дворянства. Суспільство вважає Онєгіна «небезпечним диваком», адже він зважився скасувати панщину, замінивши її оброком. Але на цьому реформи Євгена закінчилися. Він не бажає вступати в конфлікт з навколишнім його суспільством і спілкуватися з ним він теж не хоче.

Трагедія головного героя полягала в тому, що, володіючи відмінним багажем знань, він не міг знайти їм застосування. Онєгін не був навчений праці. Розуміючи всю утопічність дворянських підвалин, Євген не наважується на боротьбу з ними. Можливо, він би і почав діяти, якби знав як.

Це суспільство підштовхнула Онєгіна на вбивство Ленського. Він міг відмовитися від дуелі, але не зробив цього, побоюючись громадських пліток. Онєгін не зміг вирватися зі свого оточення, яке згубило його.

Онєгін став «зайвою людиною» в суспільстві, яке так любило його.

Посилання на основну публікацію