✅Твір за повістю «Старий і море»

Без американського письменника Ернеста Хемінгуея неможливо уявити собі літературну спадщину 20-го століття. Велику популярність цьому автору приніс своєрідний стиль його творів.

У ньому, як мені здається, відображені особливості неординарної особистості Е. Хемінгуея: його ставлення до дійсності, манера мислити і навіть спосіб життя, який він вважав прийнятним для себе.

У творах цього письменника практично не зустрічаються описи внутрішнього світу героїв, їх думок і переживань. Набагато частіше в них звучить звичайний, на перший погляд, діалог персонажів. Але за скупими репліками ховається ємний сенс. Іноді навіть здається, що ти особисто присутній при цій розмові або сам є одним з його учасників.

Повість «Старий і море» розповідає про життя зовсім звичайне, мирне, далеке від глобальних катастроф і значних подій.

«Золоті берега і високі білі гори», які сняться в повісті старому Сантьяго, багато в чому, як мені здається, є мрією самого письменника: майже півстоліття він був свідком безперервних воєн, а в деяких з них брав участь особисто в якості військового кореспондента.

Перша світова війна, громадянські війни в Іспанії і в Ефіопії, Друга світова війна… Всі ці сутички належать до розряду подій, від яких людина – нехай навіть і письменник, постійно спраглий нових вражень – могла втомитися безмірно.

«Боже мій, невже це коли-небудь повториться?», – вустами Фредеріка Генрі запитував Хемінгуей в романі «Прощавай, зброє!».

Мені здається, що в післявоєнні роки в свідомості письменника спрацювала природна система самозахисту: він переключив свою увагу на просте життя, в якому теж є свої випробування, але вони ні в якій мірі не можна порівняти з трагедіями війни.

Сюжет повісті «Старий і море» міг мати місце в будь-якому прибережному куточку планети. Як я дізнався зі спогадів сучасників про письменника, сам Хемінгуей якось обмовився, що і старий, і море в його творі – це просто старий і море, а тому не варто шукати в повісті будь-які символи і алегорії, пов’язувати її сюжет з подіями планетарного масштабу, бачити в її образах щось більше, ніж просто стару людину, хлопчика, рибу і океан, який, як жива істота, також є повноправним героєм книги.

Однак не будемо забувати, що при всіх обмовках усю творчість Ернеста Хемінгуея пронизано духом мужності. Зустрічі його героїв з труднощами і небезпеками за своєю суттю є перевіркою їх основних людських якостей.

Зіткнення старого з рибою, зі стихійною силою, яку він, незважаючи ні на що, зумів підпорядкувати собі, свідчить про те, що можливості людського духу безмежні.

І нехай старий так і не отримав бажану здобич, а від зустрічі зі смертельною небезпекою не відчув нічого, крім втоми та щемливого ​​болю в покалічених руках, але хіба в цьому головне?

На мій погляд, велике значення має знову-таки та обставина, що цей твір написаний саме після смуги воєн. Аж ніяк не випадково в 1953 році за книгу «Старий і море» Хемінгуей був удостоєний Нобелівської премії. Письменник хотів показати, що життя саме по собі є вищою цінністю.

Насолода життям, його красою було природним відчуттям людини в XIX столітті. Страшні війни і людиноненависницькі ідеї, породжені XX століттям, привели до того, що люди в більшості своїй втратили смак до життя.

Своєю повістю Ернест Хемінгуей намагався повернути їм забуте відчуття. Такою мені видається основна мета цієї книги.

Посилання на основну публікацію