1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Література
  3. Твір на тему «Моя улюблена розповідь»

Твір на тему «Моя улюблена розповідь»

Як знайти підхід до серця десятирічного сина, якщо ти льотчик, ас, більшу частину життя провів у кабіні літака далеко від дому? Така непроста задача встає перед героєм розповіді Дж. Олдріджа «Останній дюйм». Ця розповідь – моя улюблена, тому що в ній йдеться про справжніх людей, сильних і стійких.

На початку розповіді Бен зізнається собі в тому, що для нього все скінчено. Він не буде жити зі своєю дружиною, бо в тих краях йому у свої сорок три роки не знайти льотної роботи. «Так він і залишився ні з чим, якщо не вважати байдужої дружини, якій він не був потрібен, та десятирічного сина, що народився надто пізно. Самотня, неприкаяна дитина, яка в десять років відчувала, що мати нею не цікавиться, а батько – стороння людина, різка і небагатослівна, яка не знає про що з ним говорити в ті рідкісні хвилини, коли вони бували разом ». Таке становище Бена на початку розповіді.

Але вже в наступних рядках стає зрозуміло, що до сина Бен далеко не байдужий, хоч і не вміє з ним спілкуватися. Він узяв хлопчика з собою в політ і видно, як переживає Бен кожну свою помилку. Як, пропускаючи через себе кожне слово, кожну ситуацію, намагається знайти підхід до серця сина. Потрапивши в критичне становище, Бен не здається, не говорить, мовляв, все скінчено. Поранений акулами, він збирає всю волю і самовладання з однією лише метою: врятувати життя хлопчика. Намагаючись не налякати дитину, Бен обережно, але впевнено підводить Деві до того, що йому доведеться одному вести літак в зворотний шлях. Важко уявити собі стан десятирічної дитини, що залишилась один на один з втрачаючим кров батьком і безжальним пустельним вітром, через який потрібно провести літак для їх порятунку.

Не знаю, як би діяв я, потрапивши в таку ситуацію, напевно, просто розплакався б. Але не такий десятирічний Деві. В серце хлопчика вистачило хоробрості і довіри до батька, які і зіграли головну роль в їх порятунку.

Прочитавши розповідь вперше, я ще довго перебував під враженням і зробив для себе висновок. Бути справжнім батьком своєї дитини дуже непроста справа – це справжній подвиг гідний поваги. Але тільки від довіри і взаєморозуміння батьків і дітей залежить, ким будуть вони один для одного.

ПОДІЛИТИСЯ: