✅Твір на тему «Літнє поле»

Вийдеш влітку в поле – а кругом благодать. Трави буйно стеляться навкруги, а розсипи квітів радують око. Дихнеш пряне повітря, настояне на ароматах рослин, на нектарі квітів і на душі стає легше.

Навіть голова може закрутитися від задоволення. Це запах самої природи, самого розпалу літа, родючої землі. Дивно, яка ж сила у цієї землі, якщо вона здатна виростити на одному полі стільки рослин! На одному лузі їх, напевно, мільйон. Стільки життя, яка харчується соками землі і швидко тягнеться вгору!

Розкинулося поле широко під яскраво-блакитним небом. Поле неоране і незасіяне. Колись тут, видно, сіяли пшеницю. Якщо розсунути руками густі й високі трави, то можна відшукати серед них тоненькі колоски.

Польові квіти: жовті, червоні, сині, білі та інші засіяли поле. Можна сказати, проходу нема, адже не хочеться потоптати красу ненароком. А найкрасивіші, я вважаю, це білі ромашки і яскраво-червоні маки. Особливо вони приємні оку, коли їх розгойдує вітерець, що проноситься по полю.

Радісно за ними спостерігати. Над віночками квітів носяться бджоли, дзижчать, збирають нектар. Трудяться і інші комашки, поспішають у своїх справах активістки-сонечка, біжать жуки між травинок.

Багато з рослин, то ростуть на поле, лікарські. Поле – справжня скарбниця природи. Потрібно тільки розуміти, які це рослини. Наші пращури розбиралися в цьому непогано, вони пам’ятали більшість їхніх назв. Багато з рослин отруйні, так що не кожну травинку в полі стоїть жувати.

Поле огороджує захисна лісосмуга. Може, коли-небудь і тут посіють пшеницю. Хоча дике, вільне поле квітів і трав мені подобається більше.

Посилання на основну публікацію