Твір на тему «Квітневиц ранок»

Ранок у квітні починається рано, адже день вже давно прибуває. Світає швидко. Спочатку на вулиці ще похмуро і сиро. Адже вчора був холодний весняний дощ. На зеленій траві лежать кришталеві дощові крапельки. Початок квітневого ранку оповите туманом і прохолодою.

Якщо вийти в цей час в парк, гуляти з собакою, то потрібно буде тепло одягнутися, інакше сам весь отсиреешь, озябнешь. Навіть рукавички варто надіти. Дерева та кущі струшують на землю вчорашні краплі. Але проходить всього годину, і ранок помітно стає тепліше. Легкий туман піднімається вгору і зникає. Квітневого ранку стає світлим, спокійним. Небо затягнуте хмарами. Пора вже йти в школу.

По дорозі в школу я помічаю, що крізь хмари нарешті проглядає сонце. Його промені пробиваються до нас, на землю, і висвітлюють все навколо. Блищать на травинках крапельки-дождинки, яскраво виділяється весняна зелень на тлі міських будівель. А жовтенькі веселі кульбабки визирають з мокрої трави. Ці маленькі сонечка ніби посміхаються всім перехожим.

І ось квітневого ранку розквітло в повній мірі. Розступаються світанкові хмари, дзвенять пташині голоси у височині неба, на деревах, в гущі кущів. Пташки радісно скачуть там і сям, адже для них настає благодатна тепла пора.

Гнучкі тюльпани в палісадниках радують око розмаїттям барв: червоні, рожеві, червоні, жовті. Навіть плямисті тюльпани з бахромою зацвітають квітневого ранку. Їх стрункі бутончікі на тонких стеблах схожі на лялечки. Вони покриті якимось глянцевим нальотом, виглядають від цього ще нарядно.

Добре квітневого ранку. Я б назвав погоду ніжною, нехай так і не говорять літературно. Адже немає ще річної духоти, немає вже і зимових морозів. Тихо і світло навколо.

Посилання на основну публікацію