Твір «Людина і світ»

Людина маленький, а світ навколо нього величезний. Навіть зараз, коли людина вважає себе чомусь господарем природи, світ навколо часто залишається непізнаним. Людина нагадує маленьку дитину в руках великого світу.

Здавна людина прагнула досліджувати світ. І саме цим він займається донині – пізнанням. У незапам’ятні часи темношкірі моряки сідали у свої дерев’яні каное і пливли в морські дали. У своїх посудинах вони долали часом тисячі кілометрів, слідуючи океанських течій, орієнтуючись по руху зірок на небі, по Сонцю і Місяці, за зовнішнім виглядом океану. У цих тубільців не було ні компаса, ні інших приладів. Вони ще не вміли малювати карт. Але вони щасливо досягали нових островів, нестримні в освоєнні світу, і спокійнісінько заселяли їх.

Зараз людина, наприклад, досліджує надра Землі. Він хоче дістатися до тепла, прихованого підземної корою, до розплавлених порід, до розігрітій підземним теплом води. Тобто до геотермальної енергії планети. Кількість підземного тепла, що виходить щороку на поверхню, перевищує кількість електроенергії, споживаної в усьому світі. Людина сподівається використати її: обігріватися, економити за рахунок цього нафту.

Щоб освоїти світ, пересуватися по землі і воді, людина витрачає масу зусиль. І результати вражаючі. Я якось читав статтю про Індію і здивувався: навіть в джунглях зуміли побудувати високогірні станції залізниці. Там примудрилися прокласти шлях поїзду навіть на такому крутому підйомі, де локомотиву доводиться штовхати його майже що вгорі, повзти вгору по зубчастих рейках. Щоб в горах пішов навіть маленький паровозик, чия швидкість десять з невеликим кілометрів на годину, будівельникам потрібно було багато працювати.

Людина пізнає світ своєю працею, досвідом, своїми почуттями, думками, бажаннями. І буде продовжувати пізнавати його далі, я сподіваюся на це.

Посилання на основну публікацію