Твір «Літні пригоди»

Я розповім про те, як ми ходили цього літа ловити раків голими руками, та ще великою компанією. Це були я, Вовчик, Надя та Ілона, Гриша, Діма, Вася та Ігор. Ціла бригада, загалом. А їздили ми на річку, що в кількох зупинках від нашої школи.

Збиралися ми довго. Я раніше раків ніколи не ловив, але чув про це багато. Надя раків перший раз бачить, але їй все цікаво. Васі було на вигляд нецікаво, він любить сучасні технології: планшети, смартфони і роботів. Але за компанію і він з нами пішов, його Вовчик витягнув. Фахівцями з ракам у нас були Гриша і Діма. Діма в нашій річці вже раків ловив, а Гриша в селі у діда цьому навчився.

Ігоря ми ледве в батька відпросили, бо той лаявся: мовляв, забруднений весь. Ілона своя людина, вона з дому відразу взяла лавровий лист, щоб раків варити.

Приїхали ми на річку, залізли в очерети, Надя відразу шкарпетки промочила в кросівках, а Вова Перемазати. Ігор залишився на березі стерегти дівчаток, щоб їх не вкрали. Я, не гаючи часу, роздягнувся і відразу поліз за хлопцями у воду. Виявилося неприємно: дно мулисте, а берега складаються з бруду. У мокрій землі по берегах і живуть раки в нірках. Раку потрібно рукою в нірці намацати і витягнути.

Я все чекав, коли рак мене цапнет, але мені все жодного раку не траплялося. Навіть Вася вже одного знайшов, а я ні. А потім я відшукав одного за одним трьох раків, а третій мене якраз і хапнув. Було боляче, але не прикро і не до крові. У підсумку раків більше всіх зловив Гриша, а менше всіх – Діма, який лінувався.

Раків ми не варили, бо у нас казанка не було, а поділили, дали по дві штуки дівчаткам. Ну, і понесли їх додому. У мене їх тато на вечерю зварив, всі мене хвалили.

Ми відмінно з хлопцями провели час на природі. Трохи пізніше мені сказали, що в нірках можуть жити ще й змії. Ось тільки тоді я злякався.

Посилання на основну публікацію