Тематика і проблематика роману «Іліада»

Уже в перших рядках поеми Гомер розкриває тематику «Іліади». Одна з тем – гнів Ахілла. Проблема ненависті висунута автором у своєрідній манері: він вітає войовничість протиборчих сторін, але в той же час нарікає на бездумні втрати. Недарма богиня розбрату відіграє негативну роль в творі. Так автор висловлює своє прагнення до миру. «Гнів Ахілла» спрямовує хід війни, тому ми повноправно можемо назвати його емоційну збудженість стрижневою основою твору. У ній зосереджена людська слабкість: ми не можемо встояти, коли нами заволодіває агресія.

Вперше герой палає ненавистю до Агамемнона. Вождь греків силою забирає Брисеиду – полонянку Ахілла. Герой відтепер не приймає участь в боях, таке покарання царю. Греки відразу починають зазнавати поразок одне за іншим, а Ахілл не вступає в бій, навіть коли Троя впритул підходять до його табору. Агамемнон повертає Брисеиду герою, в намет заносять дари як вибачень, але Ахілл не дивиться на них. Світлі почуття не встигають зайняти голову героя, сюжетна лінія знову спалахує гнівом Ахілла, на цей раз через вбивство його друга Патрокла. Оскільки Ахілл не брав участі в боях, а грецька армія зазнавала серйозних втрат – Патрокл зголосився допомогти воїнам, одягнувши обладунки напівбога, отримавши його воїнів і колісницю. Жага військової слави скаламутитися свідомість юного Патрокла, і, вступаючи в сутичку з Гектором, він помирає.

Ахілл жадає помсти, тепер він об’єднується з Агамемноном, адже ні що так не зближує, як спільний ворог. Герой викликає Гектора на бій, пронизує шию мечем і жорстоко поводиться з тілом ворога, прив’язавши його до своєї колісниці і протягнувши до самого табору. За свою жорстокість він розплачується сповна, адже теж падає на поле бою з волі богів. Так автор засуджує агресію і норовливість людини.

Тема честі головним чином розкривається через протистоять воїнів Гектора і Ахілла, а смерть Троянського ватажка є ознакою падіння Трої. Вчинок Ахілла по відношенню до тіла Гектора є безчестям, тому карається богами. Зате до троянського воїну були звернені належну шану, адже він, на думку Гомера, був людиною честі до кінця.

Тема долі теж порушена автором. Герої Гомера не мають свободи волі, всі вони – заручники своєї долі, визначеної богами. Жителі Олімпу повністю контролюють життя людей, з’ясовуючи через них свої відносини. Міфологічна свідомість сучасників Гомера так уявляла собі світ – через призму міфу. Жодне дія не вважали вони випадковим, всюди знаходячи божий промисел.

Проблематика твору вміщує в себе основні людські пороки: заздрість, мстивість, честолюбство, жадібність, розпуста і так далі. Ці злочинні пристрасті долають навіть богів. Все починається з заздрості, мстивості і себелюбства богинь, триває завдяки честолюбству, гордині, жадібності і похоті людей, а закінчується їх жорстокістю, хитрістю і дурістю. Кожне з цих якостей – проблема, яка, тим не менш, вічна. Автор вважає, що пороки народилися разом з людьми і зникнуть вони теж, як явища одного порядку. У поганих рисах він бачить не тільки негатив, а й джерело багатогранності життя. Поет не дивлячись ні на що оспівує людей такими, якими вони є.

Посилання на основну публікацію