Тема самотності в поемі «Мцирі»

Тема самотності, пов’язана з образом головного героя, стала однією з провідних в поемі «Мцирі».

Самотність у творчості Лермонтова завжди трагічно, тому що воно не стільки фізичне, скільки духовне. Всі герої поета непересічні особистості, які страждають від своєї унікальності. Так, Мцирі – колишній бранець, а нині монах, який готується до постригу, різко виділяється на тлі навколишніх його людей. У ньому немає смирення і покірності, його тягне батьківщина і свобода. Подібні переживання чужі іншим монахам, тому їм незрозумілі вчинки головного героя.

Відчуження Мцирі в думках і переживаннях призводить до того, що герой виявляється один на один зі світом. Його втеча і блукання – довгоочікуване здобуття свободи, але ця свобода обертається цілковитою самотністю. Навіть коли у юнака з’явилася можливість зустрітися з іншою людиною – дівчиною біля струмка, він відкидає її. Причиною тому – прагнення до своєї мрії. Мцирі шукає шлях додому і будь-яке зволікання або зупинка – віддаляє його від заповітної мети.

Головний герой один не тільки тому, що відрізняється від оточуючих, а й потім, що свідомо обирає для себе такий шлях. Він виявляється нездатним впустити в своє серце нікого, так як сприймає навколишню дійсність вороже. Національна приналежність Мцирі занадто яскраво проявилася в його характері і стала причиною фінальної трагедії. Але по-іншому вчинити головний герой просто не міг.

Посилання на основну публікацію