Тема кохання в оповіданні “Темні алеї” Буніна

У цьому оповіданні автор розповідає про справжню любов, яку закохані відчувають глибоко в серці на високому духовному рівні. Старий військовий випадково виявляється на заїжджому дворі. І господиня цього двору, це його кохана, з далекої юності.

При зустрічі Надія одразу впізнала Миколи, він її теж, в розмові вони обговорюють прості буденні речі, але в душі кипить фонтан емоцій.

Микола з багатої сім’ї і закрутивши роман з молодою служницею НЕ відчував ніяких зобов’язань від цієї зв’язку. Надя ж навпаки була шалено закохана в багатія і хотіла стати його дружиною. Але в зв’язку з різним соціальним становищем цей союз не мав прав на існування.

Тому після бурхливого і довгого роману Микола безсоромно кинув кохану і одружився на жінці свого кола. Надя ж будучи служницею в його будинку так і залишилася жити все життя одна. Але завдяки старанній праці змогла стати господинею заїжджого двору.

Для життя у неї є все, але немає ні коханого, ні сім’ї, ні дітей. Микола ж навпаки все життя провів в законному шлюбі, від цього шлюбу у нього є син. Але цей союз не приніс йому очікуваного душевного задоволення.

Він хоч і любив шалено дружину, вона народила йому сина, але незабаром знайшла собі нового коханого, зрадивши цим Миколи. Син теж не дуже любить батька, спілкується з ним рідко.

На старості років багатий військовий залишився один, ось результат його жорсткого ставлення до Наді, яка все життя любила його одного, і любить до сі пір.

Їх зустріч на схилі років принесла обом радісні і приємні спогади. Обидва дуже раді один одному. Вони згадують хвилини щастя, які дарували один одному в далекій юності. Але ці відносини не стали приводом для створення нової сім’ї.

Герої залишаються самотніми і нещасними, це сюжетна лінія Буніна, цим поворотом подій автор показує наскільки можуть бути марні довгі відносини. Адже люди їх не цінують, і любов переростає в звичку, проходить пристрасть і закоханість.

Але це і є вся цінність цих відносин, вони залишаються в пам’яті людини, він пам’ятає про них все життя. І завдяки чистим щирих відносин людина знає, що таке любов і справжнє щастя.

Прощаючись, Микола зізнається Надії, що саме в ній, він втратив найцінніше і найдорожче, що могло бути в його житті. Адже це їх взаємна і щира любов. Увесь твір пройнятий співчуттям і жалем про втрачену любов.

Виходить, головний герой відчув любов до двох жінок, але залишився в результаті один. Надія ж любила раз в житті. І цей її коханий жорстоко з нею надійшов. Кинув її, але це не завадило їй любити його все своє життя.

І у всьому цьому винен Микола, адже це він через соціальної нерівності відмовився від Наді. Він відмовився від її щирої відданої любові, натомість отримав військову кар’єру. Але тут нахлинули спогади, і він цілує руки колишньої коханої.

Після цього шкодує про цей вчинок, так як це нижче його гідності цілувати руки господині заїжджого двору. Виходить, через своїх амбіцій герой твору не готовий позбутися ні багатства, ні поваги багатих знайомих і товаришів по службі. Для нього головне в житті це думка суспільства і пристойне добробут чин і кар’єра.

Посилання на основну публікацію