Тема Батьківщини у творчості Цвєтаєвої

Марина Іванівна Цвєтаєва є однією з найбільш суперечливих і привабливих постатей в російській поезії Срібного століття. Любила Росію так сильно, як ніхто інший, волею долі Цвєтаєва прожила чотирнадцять років в Парижі, а по поверненню на Батьківщину зрозуміла, що роки еміграції не пройшли безслідно. Змінилося все – влада, порядки, закони. Саме тому ліричні твори поетеси про Батьківщину наповнені тугою за минулим – іноді ледь відчутною, а іноді просто розриває душу на частини.

Мабуть, одним з найсильніших віршів Марини Цвєтаєвої про Росію є «Туга за Батьківщиною». Саме в рядках даного твору відчувається вся гіркота і біль людини, що опинилася далеко від дому. Наповнене сумом, безвихідністю і навіть поступово зростаючим байдужістю до всього того, що відбувається, вірш немов відображає всі почуття і переживання поетеси в той неймовірно складний період життя, змушуючи читачів внутрішньо здригатися від усвідомлення того, наскільки жорстокою може бути доля по відношенню до людини.

Я вважаю, що неможливо не помітити те, що у лірики Цвєтаєвої на тему любові до Батьківщини є й інша сторона – істинно патріотична, що оспівує силу і мужність російських людей. Наприклад, вірш «Не помреш, народ!», Наповнене енергією і силою, здатне надати дійсно сильну підтримку в непростій життєвій ситуації. Лаконічне, але дуже влучне, твір допомагає підбадьоритися, а чіткі порівняння, які використовує Марина Іванівна ( «чистий, як кришталь», «жаркий, як гранат»), дозволяють краще і повніше відчути настрій Цвєтаєвої під час написання даного вірша.

Твори Марини Цвєтаєвої про Батьківщину дуже різні. Кожне з них зберігає в собі особливе почуття, яке добре знайоме кожному з нас – це може бути і самотність, і гордість за свою країну, і ностальгія, і жаль про минуле, яке вже не повернеться. Вірші Цвєтаєвої немов проникають в найпотаємніші куточки душі читача, залишаючи там свій відбиток. На мій погляд, це і є та особлива риса, через яку лірика Марини Іванівни на тему Батьківщини є дійсно унікальною.

Варіант 2

Любов до Батьківщини Марина Цвєтаєва пронесла через все своє життя, вона присвятила дуже багато творів, в якому згадується вся її безмежна любов до країни, в якій вона народилася і виросла. Їй подобалося все, що було пов’язано з Москвою, адже в цьому місті поетеса народилася.

Марина Цвєтаєва, немов той художник, який змішує палітру кольорів, так вона в своїх віршах об’єднають любов до Батьківщини, людині, поезії. У кожному творі Цвєтаєвої відчувається її характер, її любов до російського слова, традицій, природі і російської культури. Поетеса до всього, що пов’язано з Батьківщиною ставилася з трепетом і любов’ю, вона не могла не любити всю ту красу, яка її оточувала.

Коли в 1922 році Марина Цвєтаєва змушена покинути Росію і виїхати за кордон услід за своїм чоловіком її поезія змінюється. За віршам Цвєтаєвої простежується, як сильно вона сумує за Батьківщиною, за її безкрайніх полях і луках і чарівною красою Росії. Їй дуже не вистачало російського патріотизму за кордоном, адже вона там була абсолютно одна серед чужих людей, на чужині.

Поетеса згадувала про красу полів на світанку і як приємно пахне, коли тільки перші промені сонця торкаються пшениці. Цвєтаєва вважає Росію своєю рідною матір’ю, яка її вигодувала і виростила. Вона дуже сумує за всього російського народу, який так вміє любити і віддавати себе цілком своїй Батьківщині, якщо треба буде. Її поділяє багато тисяч кілометрів з рідної Росією, про яку вона постійно пише.

Перебуваючи далеко від Батьківщини Цвєтаєва, все-таки стежить за всім, що відбувається в її рідній країні. Так з’являється вірш про челюскінців, якими поетеса пишається і оспівує їх у своєму вірші.

Цвєтаєва хоч і перебувала далеко від Батьківщини, але ніколи не забувала про свою російській землі, яка від однієї думки про неї зігрівала поетесу. Їй дуже подобалося, що Росія дуже незвичайна країна і величезна в своїй красі. Цвєтаєва заповідає своєму синові, що він повинен пізнати таку неосяжну і величезну країну як Росія і полюбити її, так само як і вона.

У своєму вірші вона закликає свою дитину поважати і шанувати Батьківщину, яка так багато йому дала. В першу чергу Цвєтаєва вдячна, що вона народилася у такій гарній країні і змогла побачити багато красивих місць. Вона дуже поважала і шанувала все, що було пов’язано з її Батьківщиною, і закликала всіх ніколи не зраджувати Батьківщину.

Посилання на основну публікацію