Тарас Бульба – народний герой

Повість «Тарас Бульба» була написана в XIX столітті і повторювала деякі історичні події. В образі головного героя були представлені самі доблесні якості, притаманні справжньому козакові. За деякими даними, зображуючи цього героя, Гоголь використовував реальних козацьких отаманів і факти з їхнього життя. Все життя Тараса Бульби пов’язана із Запорізькою Січчю і вільними козаками, для яких захист батьківщини була головною метою. Вони не уявляли свого життя без відстоювання рідної землі і православної віри. І головний герой п’єси – не виняток.

Відразу після повернення синів з Київської академії він вирішує прилучити їх до такої козацького життя і зробити з них справжніх козаків. На його думку, одного столичної освіти недостатньо для виживання в життя. Потрібна більш дієва школа життя і її вони знайдуть в Запоріжжі. Сам він бувалий козак і вмілий воїн в чині полковника. Його поважають і шанують товариші за відвагу, відданість і силу волі. Його мрія побачити ті ж якості в своїх синів. Він хоче всім товаришам показати, яких веселих синів він виростив. Його відверто радує, коли старший син Остап на його глузування з приводу їх столичного виду кидається в бій. Для нього це показник сміливості, гарячність і вміння постояти за себе.

Найбільш яскраво характер Тараса Бульби показаний в конфлікті з його молодшим сином – Андрієм. Коли він дізнається, що його син пішов на сторону поляків, його не хвилюють мотиви цього вчинку, він ні хвилини не думаючи, вбиває його. Він не може змиритися з тим, що його син зрадник. Чи не втішає навіть те, що молода людина вчинив так заради великої і чистої любові. Для Тараса Бульби це найгірша форма зради: піти з власного загону, а потім вийти в бій на стороні супротивника. Таким вчинком Андрій не тільки зрадив брата і батька, але і все козацтво, і свою вітчизну. Головний герой так і не зміг оговтається від цієї трагедії. Однак сила характеру і усвідомлення правди тієї великої справи, якій він служив, змусили його вбити власного сина.

Фортеця характеру і неприхована відвага проявилися по відношенню і до старшого сина. Коли Остапа полонили і відвезли до Варшави, він, будучи пораненим, знайшов спосіб переправитися до місця страти в надії врятувати вірного сина і справжнього воїна. Старший син Тараса Бульби був, як і батько сповнений віри в справедливість і сили волі. Він ні звуку не видав під час страти, лише поцікавився, чи тут його батько. Тарас Бульба, знаючи, що його, можливо, схоплять і вб’ють, крикнув через весь натовп, що він тут і чує сина. За ним тут же погналися ляхи, а й його слід прохолов.

В образі Тараса Бульби втілений сам народ. Він все життя боровся за правду, за батьківщину і за православну віру. У цій боротьбі не було місця егоїзму, особистим інтересам і навіть думок про сім’ю. Навіть дружина його бачила вкрай рідко, тому що він вважав себе вільним козаком і весь час віддавав службі народу. У своїх синів щосили намагався виростити такий же патріотичний дух. І навіть помер Тарас Бульба з честю, як справжній народний герой, перед смертю встигнувши допомогти товаришам бігти.

Посилання на основну публікацію