Сюрреалізм

Перша світова війна та її результати призвели до того, що в художньому осмисленні світу проявляються мотиви тотального заперечення, тому що історичні реалії виявили антигуманність соціальної моралі. Попередником сюрреалізму є “абсолютно нове мистецтво”, про який говорив Аполлінер. Крім цього, про непокору колишньої моралі та її руйнуванні заявили дадаїсти, оголосивши в 1916 році в Цюріху “Маніфест пана антипіринів”, автором якого був Трістан Тцара. Бунт заперечення й руйнування дадаїзму став відображенням загального абсурду, але епатажний виклик світу, доведений дадаїзмом до абсолюту, привів поезію дада до зникнення з літературної сцени.

У гучній і викликає кампанії, зверненої проти класичних традицій у мистецтві, були висловлені основні постулати модерністської техніки. Дадаїсти сформулювали принципи авангардистського листа: розпад цілого на окремі частини як відображення негармонійними світу, довільне розміщення фрагментів, використання техніки колажу. Для дадаїстів літературні та художні кордони стають прозорими, вони навмисно “знецінюють мистецтво”, залучаючи до сфери естетичного інтересу об’єкти та явища, які не мають знака художності, наприклад, рекламний слоган, оголошення і т.д.

Після війни в Парижі сформувалася група сюрреалістів, в 1924 році був опублікований “Перший маніфест сюрреалізму”, в якому Андре Бретон (1896-1966) обгрунтував одну із заповідей сюрреалізму – “автоматичне письмо”, тобто фіксацію виникають неясних образів, слів, уривків фраз без контролю свідомості. Очевидно, що на подібну техніку письма вплинуло фрейдистське тлумачення підсвідомого. У 1924 році Луї Арагон (1897-1982) видає есе “Хвиля мрій”, акцентуючи важливість “сну” або “мрії”, які звільняють поета від впливу соціальної реальності.

Ідея мрії наяву звучить у “Передмові до першого номера журналу” Сюрреалістична революція “, в якому автори наполягають на зближенні двох реальностей – існуючої зовні людини та існуючої в його свідомості і підсвідомості, причому друге оголошується більш важливим. Сюрреалісти, грунтуючись на філософії інтуїтивізму А. Бретона і психоаналізі З. Фрейда, віддають пріоритет особистості на противагу соціуму.

Посилання на основну публікацію