Світ «принижених і ображених» в романі «Злочин і кара»

З темою принижених і ображених ми зустрічаємося ще на сторінках творів Олександра Сергійовича Пушкіна і Михайла Юрійовича Лермонтова. Продовжує її і Федір Михайлович Достоєвський. Він вносить свій істотний внесок, доповнюючи особливостями. Письменник показує, що світ людини дуже складний і багатогранний.

У романі «Злочин і покарання» автор також зачіпає цю тему. Причому, дає її з різних сторін: це і опис середовища, в якій мешкає герої, і величезна низка різних доль страждають людей.

Внутрішній світ принижених і ображених героїв представляє особливий інтерес, і в творах Федора Михайловича він виходить на перший план.

Помилково вважати, що головними представниками цієї категорії є Мармеладови. Сюди абсолютно точно можна включити і самого колишнього ймовірного теоретика, Родіона Раскольникова, і його мати, і сестру Дуню.

Доля Раскольникова представлена ​​в романі, як один з варіантів розвитку життя таких людей. Цей персонаж протиставляє себе суспільству, нехтує прийнятими законами і мораллю, і ставить себе вище за інших. Родіон не хоче бути рабом, бути тим, хто підпорядковується. Він йде на бунт.

А ось Соня Мармеладова, дівчина, що відносить до принижених і ображених, представляє абсолютно іншу особистість. І її доля складається інакше. Вона ніколи не зважиться бунтувати, її шлях смиренний, звернений до Бога. З боку громадської думки, вона блудниця, але за законами християнської моралі Соня – свята дівчина, яка пожертвувала собою заради близьких, заради своєї сім’ї.

Соня – не менш складний персонаж, ніж Раскольников. Вона постійно відчуває внутрішнє напруження і теж тяготиться зовнішньої несправедливістю. Але тільки не ламається. Стрижень цієї дівчини – її віра і любов до матері і маленьким дітям.

Не варто забувати і в загальному про сім’ю Мармеладових. Це яскравий тип принижених і ображених. Ці люди зайшли в моральний тупик, вони не знають і не розуміють, куди їм далі рухатися.

Батько сімейства – зовсім опустився людина, причому не тільки морально, а й соціально. Весь його образ просто безглуздий. У самому Мармеладова і його дружині Катерині автор показує не тільки духовну, але і фізичну деградацію особистості. Мармеладов – безпробудний п’яниця. Катерина Іванівна ж божеволіє. Ці люди знаходяться ніби на кордоні: вони не можуть смиренно жити, як Соня, а й на бунт вони не здатні.

Трагедія цієї родини показана на тлі самого брудного району Петербурга. Автор показує, як побутові умови і міське середовище змушують людей втрачати людське обличчя.

Є в романі і епізодичні герої, які покликані стати остаточним шматочком в загальній картині бідності і безвиході.

Виходить, що в романі «Злочин і покарання» показана ціла низка принижених і ображених людей. На мій погляд, автор не списує такий стан справ тільки на соціальний статус цих людей. Величезна причина криється і в них самих.

Посилання на основну публікацію