Світ любовної лірики в творчості А. Ахматової

А. Ахматова – абсолютно унікальна поетеса свого часу, вірші якої читали й перечитували, неабияку зовнішність якої порівнювали з античними героями. Вона навіть стала в Оксфорді почесним доктором наук. Її вірші стали предметом дослідження багатьох літераторів. Сама Ахматова неодноразово вказувала на той факт, що частенько надихалася творчістю Пушкіна, якому були властиві і короткі виразні форми і влучний психологізм у створенні образів і творів.

Ахматова народилася на рубежі двох століть, дитинство провела в Царському Селі, особлива атмосфера якого стала дорогою її серцю на багато років. Там вона надихалася романтичними зустрічами з Миколою Гумільовим. Тут вона почала писати вірші, які буквально розкривали перед читачем багатогранність її жіночої душі, де кожен вірш глибоко особистий, вистражданий і тому такий пронизливий і унікальний. Ахматова щедро ділилася з читачем своїми переживаннями і суто потаємними подіями. Вона буквально жила римованим складом. За таку оголену щирість її і цінують досі і колеги, і читач, і критик.

Любовна лірика, гостросюжетна психологічна драма, трагічні емоції, закоханість і покинутість, гордість і смиренність – все це можна знайти в її віршах. Герої її творів складні і багатогранні. Це може бути друг, коханець або брат залежно від контексту вірша. У своїх любовних проявах вона торжествує, страждає, молить і скорботи. У цьому і була вся Ахматова – за що її любили і люблять маси читачів. Її лірика щира і для кожного своя.

Посилання на основну публікацію