Софокл «Антігона» – громадські ідеї

У трагедії «Антігона» Софокл розкриває один з найглибших конфліктів сучасного йому суспільства – конфлікт між родовими неписаними законами і законами державними. Релігійні вірування, що йдуть своїм корінням у глибину століть, в родову громаду, наказували людині свято шанувати кровноспоріднених зв’язку, дотримувати всі обряди відносно кровних родичів. З іншого боку, всякий громадянин поліса за часів Софокла зобов’язаний був слідувати законам державним, які іноді різко суперечили традиційним родиннородовим нормам.

 

Креонт у Софокла – прихильник ідеї неухильного дотримання законів державних, писаних. Антігона ж правіше цих законів ставить закони сімейно-родові, освячені релігійним авторитетом. Тому вона і ховає брата Полініка, хоча державний закон це і забороняє, бо Полінік – зрадник батьківщини і недостойний честі бути похованим і оплакати. Антігона ж заради брата, кровного родича, повинна зробити все, що наказують закони, встановлені богами, тобто повинна поховати його з дотриманням всіх обрядів. Для чоловіка, за словами Антігони, вона не пішла б на порушення державного закону, бо чоловік – не кровний родич.

Посилання на основну публікацію