Система образів у поемі Гоголя «Мертві душі»

План твору:

  • Вступ. Образ головного героя – Чичикова (зовнішність, характер).
  • Характеристика поміщиків.
  • Висновок. Напучення батькового Чичикова. «Мертва душа» головного героя.

У поемі «Мертві душі» Чичиков є центральним персонажем, читач знайомиться з ним відразу. Розповідь починається з того моменту, як головний герой в’їхав в губернське місто NN. Автор описує його, як людина «не красеня, але і непоганий зовнішності, не дуже товстого, але і не дуже тонкого». Зовнішність його дана невизначено, а ось манерам Чичикова Гоголь приділив більше уваги – він уміє вести світські розмови, лестити і лицемірити, коли це потрібно йому самому, герой проводить виключно позитивне і сприятливе враження на всіх поміщиків в місті. Однак сам письменник не вважає Чичикова доброчесним людиною, а називає його підлим. Головний герой залишається загадкою до кінця поеми не тільки для поміщиків, а й для самого читача.

Внутрішній світ Чичикова краще простежується в його спілкуванні з поміщиками. Він вміє підлаштуватися під кожного з них, практично копіює їх манеру поведінки, по-різному будує спілкування з тим чи іншим поміщиком. Герой завжди говорить те, що його співрозмовник хоче почути. В характері Чичикова можна побачити риси всіх поміщиків: дріб’язковість і скупість Коробочки, грубість Собакевича, Манилівське ведення порожніх розмов, самовдоволення Ноздрьова. Але в той же час Чичиков відрізняється від них, у нього зовсім інша логіка, він досить цілеспрямований, докладає всіх зусиль, щоб досягти своєї головної мети – придбати мертві душі.

 Головний герой на протязі всієї поеми тісно взаємодіє з поміщиками, він заїжджає до них, щоб вирішити питання про покупку мертвих душ в свою користь. Манілова письменник характеризує як «людину ні те, ні се, людини порожнього і вульгарного». Він вважає себе освіченою, але в той же час у нього в кабінеті вже два роки лежить книга із закладкою на одній і тій же сторінці. На прохання Чичикова він реагує подивом, не відмовляє йому, навіть більш того, віддає мертвих душ безкоштовно. Облік їх не веде, не знає, скільки померло людей.

Наступна поміщиця – Коробочка, відрізняється від Манілова своєю практичністю, скрупульозністю у веденні справ. Її образ – це тип поміщиці-накопітельніца. Ця «жінка середніх років, в очіпку» не так проста, як думає Чичиков. Вона знає все про селян, пам’ятає імена всіх, в тому числі і померлих. На прохання героя реагує інтересом, боїться продати душі занадто дешево, а то раптом в господарстві знадобиться.

Далі Чичиков відправляється до Ноздреву. Ця людина – гульвіса, хам, часто в мові використовує образи. Іноді здається, що у нього найлегше придбати мертві душі, але немає – це єдиний поміщик, який залишив нашого головного героя, як то кажуть, з носом.

Собакевич – незграбний, схожий на ведмедя, жорсткий і проникливий. Він розкусив задум Чичикова і провернув оборудку з користю і вигодою для себе.

Плюшкін – підозрілий, скупий чоловік, який раніше, до смерті дружини жив добре. Погоджується віддати Чичикову мертві душі по тридцять копійок за штуку. Пропозиція його дуже обрадувало.

 Гоголь зобразив в Чичикові найголовніше зло людства – пристрасть до грошей, до придбання. З біографії головного героя читач дізнається, що його дитинство пройшло нудно і безрадісно, ​​але ще з того часу Чичиков засвоїв батьківське повчання – «бережи і копальні копійку». Саме це словосполучення і становить все життя центрального персонажа поеми. Він вміло маніпулює людьми, від яких хоче отримати вигоду. Але всі його праці, в кінці кінців, стають нічим, знецінюються. Гоголь ясно показує нам, що назва поеми було обрано не випадково, воно носить подвійний зміст. Не тільки ті душі мертві, які купувалися Чичикова, він сам – «мертва душа» і все поміщики, з якими він стикався на своєму шляху. Існує припущення, що в наступних томах планувалося духовне і моральне відродження героя, але про це тепер ми можемо тільки здогадуватися, адже другий том поеми був спалений, а третій – не написаний.

Поема «Мертві душі» – одне з найкращих творів дев’ятнадцятого століття: втілені в ній образи актуальні й донині.

Посилання на основну публікацію