“Синій птах” (Метерлінк): опис п’єси

«Синій птах» – п’єса-феєрія Моріса Метерлінка, бельгійського драматурга і філософа. Прем’єра «Синього птаха» відбулася в Росії – 30 вересня 1908 на сцені Московського Художнього театру. Ні на батьківщині письменника, в Бельгії, ні у Франції, де прийшла до нього світова слава одного з творців символістського театру, не було у Метерлінка такої кількості вірних шанувальників, як в Росії.

До кінця XIX в. Метерлінк був уже добре відомим письменником, автором філософських і естетичних трактатів, драматургом, чиї п’єси з найбільшою повнотою висловили прагнення символістського театру, який протиставив себе натуралізму і реалізму. У своїх теоретичних статтях «Мовчання» та «Трагізм повсякденному житті» (1896 г.) Метерлінк стверджував, що не зовнішня реальність, а внутрішня, підсвідома життя визначає поведінку персонажів, виявляються «безпосередньо лицем до лиця з ворожої їм дійсністю». Герої його п’єс пасивно чекають того, що може з ними статися, тому що відчувають себе іграшкою невідомих сил. З вражаючою силою ця атмосфера очікування і покірності перед невідворотно насувається долею передана в одноактних п’єсах «Непрошена», «Там всередині» і «Сліпі», написаних в 1890-і рр. і передавальних відчуття безвиході, характерне для кінця століття. З настанням нового століття Метерлінк одержимий бажанням подарувати людині нову надію на можливість щастя, яку, звичайно ж, легше за все знайти в казкових сюжетах. Так народжується «Синій птах».

Дія цієї феєрії в дванадцяти картинах відбувається в «Садах Блаженства», «Країні Спогадів», «Царство Майбутнього». Серед дійових осіб представлені не тільки люди, тварини, але і їх душі, а також Вода, Молоко, Цукор, Душа Світла і ще безліч дивовижних персонажів. Разюча багатоплановість, багатошаровість твори, в якому є й фольклорні корені і елементи романтичної казки. Але незалежно від того, скільки пластів і прошарків ми здатні в ньому розшифрувати, і в дитячому наївному, і в дорослому філософічність сприйнятті «Синього птаха» присутнє бажання піддатися чарівності простий і світлої думки про те, що любов і щастя служать людині в його житті дороговказною зіркою. Для творчості Метерлінка закономірно, що на пошуки цієї зірки йдуть діти, які в своїй відкритості і готовності до чуда здатні більшою мірою, ніж зневірені і зневірені дорослі, проникнути в таємниці Буття.

Однак і в цій, найяснішої своїй п’єсі, письменник – НЕ нестримний оптиміст: ні в сновидіннях, ні наяву Синій птах не дається в руки хлопчика Тільтіля. Але щасливим був сам пошук Синьої Птахи, так багато чому навчив усіх, хто в ньому брав участь. Протягом усього XX ст., Особливо в Росії, Синій птах була символом пошуків щастя. На російській землі з феєрією Метерлінка сталося диво. Історія театрального мистецтва чи має іншими настільки ж вражаючими прикладами не тільки довголіття вистави, а й його перетворення в абсолютно особливий феномен національної культури. І це при тому, що всі творіння Метерлінка відразу ж ставали надбанням російської людини і глядача, завдяки живому інтересу до них не тільки у російських символістів, а й у всіх, хто відчував потребу в нових формах. А.А. Блок і В.Я. Брюсов, К.Д. Бальмонт і М.А. Волошин були не тільки їх перекладачами, а й пристрасними пропагандистами і інтерпретаторами, глибоко розуміла особливості творчого новаторства Метерлінка. Його ранніми п’єсами захоплювався А.П. Чехов, їх ставили К.С. Станіславський, В.Е. Мейєрхольд і Є.Б. Вахтангов. У них грали видатні російські актори. І все-таки Метерлінк відомий в Росії перш за все як автор «Синього птаха», який показав, що надія для людини укладена в безмежності і нескінченності пізнання.

Посилання на основну публікацію