Символіка місячного світла в романі «Майстер і Маргарита»

Михайло Опанасович Булгаков створив геніальний роман. На сторінках «Майстра і Маргарити» з’єднане так багато смислових пластів, представлена ​​сатира на навколишню дійсність, а також містяться міркування автора про моральні проблеми, які увійдуть в століття.

Традиційні символи в творах письменника отримували нове осмислення. Це, в першу чергу, відноситься до понять «світло» і «тьма». Звична їх зв’язок з категоріями добра і зла. Але на сторінках роману ця часто зустрічається в літературі антитеза видозмінилася: у Булгакова вона представлена ​​двома астральними образами – сонцем і місяцем.

Муки від нестерпної спеки низменно супроводжують героїв. У першому розділі з нею стикаються два персонажа: видавець Берліоз і поет Бездонний. У другій – прокуратор Іудеї Понтій Пілат, його напади в спекотної задусі тільки посилюються. Голова МОССОЛІТА божеволіє від сонця, у нього навіть починаються галюцинації. На тлі занепаду відбувається страта невинного Ієшуа. Спека – символ пекла, сонячні промені стають розплатою за все те зло, яке відбувається на сторінках роману.

А ось місячне світло приносить полегшення. Він же знімає всі покриви і оголює справжній стан справ. Фінал роману, пофарбований світлом місяця, стирає образи Воланда і його свити. Всі ці зазначені вище приклади яскраво показують, що Булгаков віддає перевагу тихому місячне світло, а не яскраві промені палючого сонця.

Проблема добра і зла розкривається через світлий образ Ієшуа. Але письменник постійно акцентує нашу увагу на те, що цілитель під час допиту намагається ухилитися від палючих променів. Він розуміє, що нічого крім загибелі вони йому не принесуть. А ось в видіннях римського прокуратора Ієшуа стоїть на дорозі з місячного пилу. Відбите світло – це і є те, що пропонує людям проповідник.

Ще один образ місяця ми знаходимо в момент, коли Майстер направляється до Івана Бездомного. І хоча головний герой ховається навіть від місячного світла, все ж постійно піднімає погляд на небо, на джерело його утворення.

А ось поява Майстра в місячному потоці – це пряма паралель з образом Ієшуа. Хоча, як вважає Левій Матвій, поет настільки втомився, що йому потрібен спокій, а зовсім не світло. Тим більше що він ще й оступився – спалив рукопис, а, значить, не гідний місячного світла. Хоча все ж у своєму сні Іван Бездомний бачить щасливий образ: колишній номер 118 йде по дорозі Ієшуа, і не один, а з вірною і відданою коханої.

Але можна стати і жертвою місяця. Це доля тих, чиє життя позбавлена ​​сенсу. Жорж Бенгальський виливає свої стогони тільки в період повного місяця, в таку ж пору напивається Босий, йому потрібна саме ця компанія.

За допомогою місячного світла неперевершений майстер Михайло Булгаков дає більш глибоку характеристику персонажам, пояснює своє ставлення до них і відкриває для нас частку розуміння свого філософського задуму.

Місячне світло неяскраве, в ньому є трохи мороку, він ніби поєднує в собі дві крайності – світло і темряву. Саме на цьому наполягає автор.

Посилання на основну публікацію