Символічність в оповіданні «Пан із Сан-Франциско»

Є категорія людей, які надто полюбляють гроші. Вони бачать в них щось особливе, вони прагнуть їх отримувати постійно і у великій кількості. Звичайно, без грошей не прожити в нашому суспільстві, але повинні бути якісь людські межі, які зупиняють нас і не дозволяють перетворитися в жадібних і жадібних людей.

На превеликий жаль, прагнення до великих грошей охопило багатьох людей. Саме до таких громадян відноситься і головний герой оповідання Буніна – Пан із Сан-Франциско. Все своє життя, до старості, до п’ятдесяти восьми років, він жив лише однією метою – стати багатим і домогтися успіху в житті. Він зовсім не знав радості і щастя за все ті роки, які прожив. У тому житті немає нічого запам’ятовується і хорошого. А все тому, що пан не хотів цього бачити, він чітко йшов до своєї мети – стати частинкою багатого суспільства. І, він домігся свого.

Тепер, коли його кишені набиті грошима, він вирішує відпочити і, нарешті, відчути смак життя. І що виходить з цього всього. Абсолютно нічого. В такому зниклої людини немає почуттів, він не вміє отримувати задоволення від простих речей. Його не радує сонце, він не отримує насолоди від простих земних благ.

Пан із Сан-Франциско робить те, що і більшість багатіїв. Ходить в театр, відвідує храми. І це не тому, що йому подобаються такі заняття. Він просто робить так, як і інші. Не може він, за свої улюблені грошики купити щастя і радість. Від цього в ньому прокидається дратівливість і невдоволення.

Герой розповіді з величезним зневагою ставиться до оточуючих людей – до прислуги, до лакеїв. Адже вони не можуть заплатити за все, як пан, значить, нехай прислуговує і перетворюються в звичайні предмети розкоші багатих людей.

У Пана з Сан-Франциско зовсім не розвинений внутрішній, духовних світ. Він немов засохлий сухар, не може побачити і оцінити красу навколишньої природи. Він частенько дивиться на краєвид у відкрите вікно, але не отримує від цього задоволення.

Це вікно – це символ нового життя, про яку так мріє головний герой. Але, скористатися нею він не може. Що ж він робить? Символічно закривається від усього газетою і просто не хоче вникати, що діється навколо нього.

Він розмірено розподілив своє життя і слід точному розпорядку. Вчасно їсть і п’є. Не думаю, що дорога їжа приносить йому хоч крапельку задоволення. Він звик це робити, ось і все.

А як символічна закохана пара, яка зображала любов і пристрасні почуття. Вони робили це так майстерно, так ніжно і трепетно ​​для оточуючих їх панів. Вони грали в любов, і про це знав лише капітан судна. Решта ж захоплювалися такими чудовими почуттями двох людей.

Якщо говорити про символічність в оповіданні Буніна, можна і головного героя назвати символічним. Він зображує життя цілого прошарку суспільства. У нього немає імені, немає прізвища. Таких людей, як він, сотні і тисячі. І як же він закінчив свою прекрасне життя? Раптово і несподівано все обірвалося. Смерть наздогнала його. Історія закінчується на лайнері, там, де все і почалося.

Посилання на основну публікацію