1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Література
  3. Що таке жанр в літературі, список і приклади

Що таке жанр в літературі, список і приклади

Літературний жанр – це група літературних творів, яка має спільні історичні тенденції розвитку та об’єднана сукупністю властивостей за своїм змістом і формою. Іноді цей термін плутають з поняттями «вид», «форма». На сьогоднішній день немає єдиної чіткої класифікації жанрів. Літературні твори поділяються за певною кількістю характерних ознак.

Історія формування жанрів

Перша систематизація літературних жанрів була представлена ​​Аристотелем в його «Поетиці». Завдяки цій праці стало складатися враження, що літературний жанр – це закономірна стабільна система, яка вимагає від автора повної відповідності принципам і канонам певного жанру. Згодом це призвело до формування ряду поетик, які строго упорядковувалися авторами. Довгі роки ці вимоги залишалися непорушними.

Рішучі зміни в системі літературних жанрів почалися лише до кінця XVIII століття.

Частина жанрів під впливом культурних і соціальних змін стала стрімко деградувати або переміщатися на «літературну периферію», інші, навпаки, стали займати в літературі все більш чільне і гідне місце.

Наприклад, на рубежі XVIII-XIX століть в Росії відзначався стрімкий злет популярності такого жанру, як балада. Однак цей зліт був досить короткочасним. При цьому популярність іншого жанру – роману – знаходиться на високому рівні протягом вже декількох століть, хоча до цього цей жанр наполегливо ігнорувався формальною поетикою.

З плином часу в літературі стало з’являтися все більше творів, визначити жанр яких стало досить важко. Іноді неможливо визначити, чи є п’єса трагедією чи комедією, складно сказати, до якого жанру належить той чи інший вірш.

У XX столітті стала очевидною тенденція поділу масової літератури і літератури, яка направлена ​​на художні пошуки. В цей час масова література відчула особливо гостру потребу в поверненні до точних жанрових кордонів. Такі твори дають читачеві можливість чітко і легко орієнтуватися в спрямованості літератури і визначають деяку ступінь його передбачуваності.

У цей час стали формуватися такі жанри, як:

  • наукова фантастика;
  • поліцейський детективний роман;
  • жіночий роман.

У той же час літературні твори, спрямовані на художній пошук, в своїх спробах максимально віддалитися від жанрових розділень, поступово приходили до появи нових унікальних для літератури явищ.

Поділ жанрів за змістом

Класифікація літературних напрямів на основі змісту включає в себе:

  • комедію;
  • трагедію;
  • драму.

Комедія – різновид літератури, яка передбачає гумористичний підхід.

Різновидами комічного спрямування є:

  • Водевіль;
  • Фарс;
  • Скетч;
  • Інтермедія;
  • Пародія;
  • Оперета.

Розрізняють також:

  • комедію характерів;
  • комедію положень.

У першому випадку джерелом гумористичного змісту є внутрішні риси дійових осіб, їх пороки або недоліки. У другому випадку комічність проявляється в обставинах, що склалися і ситуаціях.

Трагедія – це драматичний жанр з обов’язковою катастрофічністю розв’язки і є протилежністю жанру комедії.

Зазвичай трагедія відображає найбільш глибокі конфлікти і суперечності. Сюжет носить максимально напружений характер. У деяких випадках трагедії пишуться у віршованій формі.

Драма – це особливий вид художньої літератури, де відбуваються події, які  передаються не через їх прямий опис, а через монологи або діалоги дійових осіб.

Драма як літературне явище існувала у багатьох народів навіть на рівні творів фольклору. Спочатку в грецькій мові цей термін означав сумну подію, яка супроводжує одну конкретну людину. Згодом драма стала представляти собою більш широкий спектр творів.

Найбільш відомі прозові жанри

До розряду прозових жанрів відносяться літературні твори різного об’єму, виконані в прозі.

Роман

Роман – це прозовий літературний жанр, який має на увазі розгорнуте оповідання про долю героїв і певних критичних періодів їх життя. Назва цього жанру бере свій початок в XII столітті, коли зароджувалися лицарські історії «на народній романській мові» як протилежність латинській історіографії. Сюжетним різновидом роману стала вважатися новела. В кінці XIX – початку XX століття в літературі з’явилися такі поняття, як:

  • детективний роман;
  • жіночий роман;
  • фантастичний роман.

Новела

Новела – це різновид прозового жанру. Народженню її послужив знаменитий збірник «Декамерон» Джованні Боккаччо. Згодом було випущено кілька збірок за зразком «Декамерона».

Епоха романтизму внесла в жанр новели елементи містицизму і фантасмагоричності – прикладами можуть служити твори Гофмана і Едгара Аллана По. З іншого боку, твори Проспера Меріме несли в собі риси реалістичних оповідань.

Новела як коротке оповідання з гострим сюжетом стала характерним жанром для американської літератури.

Характерними рисами новели є:

  • Максимальна стислість викладу;
  • Гострота і навіть парадоксальність сюжету;
  • Нейтральність стилю;
  • Відсутність описовості і психологізму в викладі;
  • Несподівана розв’язка, завжди містить надзвичайний поворот подій.

Повість

Повістю називається проза відносно невеликого обсягу. Сюжет повісті, як правило, носить характер відтворення природних подій життя. Зазвичай повість розкриває долю і особистість героя на тлі подій, що відбуваються. Класичний приклад – «Повісті покійного Івана Петровича Бєлкіна» О. С. Пушкіна.

Розповідь

Розповіддю називається мала форма прозового твору, яка бере свій початок у фольклорних жанрів – притч і казок. Деякі фахівці-літературознавці як різновиду жанру розглядають нарис, есе і новелу. Зазвичай розповідь характеризується невеликим об’ємом, однією сюжетною лінією і малою кількістю персонажів. Розповіді характерні для літературних творів XX століття.

П’єса

П’єсою називається драматичний твір, який створюється з метою подальшої театральної постановки.

У структуру п’єси зазвичай включаються фрази дійових осіб і авторські ремарки, що описують навколишнє оточення або дії героїв. На початку п’єси завжди є список дійових осіб з коротким описом їх:

  • зовнішності;
  • віку;
  • характеру та ін.

Вся п’єса ділиться на великі частини – акти або дії. Кожна дія, в свою чергу, підрозділяється на більш дрібні елементи:

  • сцени;
  • епізоди;
  • картини.

Велику популярність в світовому мистецтві завоювали п’єси:

  • Ж.Б. Мольєра («Тартюф», «Уявний хворий»);
  • Б. Шоу («Поживемо-побачимо»);
  • Б. Брехта. («Добра людина з Сезуана», «Тригрошова опера»).

Опис і приклади окремих жанрів

Розглянемо найбільш поширені і значущі для світової культури приклади літературних жанрів.

Поема

Поема представляє собою великий віршований твір, що має ліричний сюжет або описує послідовність подій. Історично поема «народилася» з епопеї.

У свою чергу, поема може мати багато жанрових різновидів:

  • Дидактична;
  • Героїчна;
  • Бурлескна;
  • Сатирична;
  • Іронічна;
  • Романтична;
  • Лірико-драматична.

Спочатку провідними темами для створення поем виступали всесвітньо-історичні або важливі релігійні події і теми. Прикладом такої поеми може бути:

  • «Енеїда» Вергілія;
  • «Божественна комедія» Данте;
  • «Звільнений Єрусалим» Т. Тассо;
  • «Втрачений рай» Дж. Мільтона;
  • «Генріада» Вольтера та ін.

Одночасно розвивалася і романтична поема:

  • «Витязь в барсовій шкурі» Шота Руставелі;
  • «Шалений Роланд» Л. Аріосто.

Такий різновид поеми певною мірою перегукується з традицією середньовічних лицарських романів.

З плином часу на перше місце стала висуватися морально-філософська і соціальна тематика:

  • «Паломництво Чайльд Гарольда» Дж. Байрона;
  • «Демон» М. Ю. Лермонтова.

У XIX-XX століттях поема все більш починає набувати реалістичний характер:

  • «Мороз, Червоний ніс»;
  • «Кому на Русі жити добре» Н. А. Некрасова;
  • «Василь Тьоркін» А. Т. Твардовського.

Епос

Під епосом прийнято розуміти сукупність творів, які об’єднані:

  • спільною епохою;
  • національною приналежністю;
  • тематикою.

Виникнення кожного епосу обумовлено певними історичними обставинами. Як правило, епос претендує на об’єктивність і достовірність викладу подій.

ПОДІЛИТИСЯ: