Що таке теза, антитеза, синтез? Приклади з літератури

В основі будь-якого літературного твору лежить композиція, що представляє собою розташування його окремих частин в певній послідовності.

По суті, це цілісна система з безліччю складових, які поглиблюють зміст написаного і дозволяють зробити його більш виразним. Серед елементів композиції важливу роль відіграють такі прийоми, як теза, синтез і антитеза. Що це за стилістичні фігури? Спробуємо розібратися.

Що таке теза?
Теза – це фігура думки, яка в лаконічній формі містить основне смислове навантаження твору. Іншими словами, під тезою розуміють головну ідею вірша або прози, основну думку, яку автор хотів висловити у своєму творі.

У віршованій мови ця фігура часто зустрічається в першому рядку і виражається в ємною, емоційній формі, що відкриває почуття автора.

У сукупності з антитезою і синтезом теза допомагає поетові вибудувати струнку геометричну фігуру твори, тобто сформувати ідею, після цього привести іншу ідею – протилежну їй, а в кінці отримати щось середнє і часто нове.

Хорошим прикладом антитези є перший рядок у вірші Пушкіна «До ***». Словами «Я помню чудное мгновенье» автор висловив основну ідею свого твору, а в наступних рядках розкрив всі важливі моменти своїх чудових спогадів.

Що розуміють під антитезою?
Антитеза – стилістичний прийом, в якому автор протиставляє один одному окремі образи, поняття, стану. Всі вони з’єднані між собою єдиним сенсом або конструкцією твори, але завдяки протиставлення літератору вдається надати своєму творінню яскравість і переконливість.

За допомогою антитези він представляє читачеві якусь «золоту середину», гармонійно розкриває творчий задум. Для посилення виразності твору в більшості випадків вона використовується як зіставлення контрастують понять або підкреслення центрального образу іншим, менш помітним.

Антитеза зустрічається як в віршах, так і в романах, оповіданнях і інших оповіданнях. Наприклад, у творі «Принц і жебрак» Марк Твен протиставляє багатства і добробуту нужду і злидні, а в романі «Ідіот» Достоєвський розкриває трагедію чистого і невинного людини, що потрапила в аморальне суспільство і який загруз в життєвій суєті.

Часто на антитетичним структуру повісті або роману вказують самі їх назви – «Злочин і кара», «Війна і мир».

Якщо говорити про віршованих творах, то яскравим зразком подібних стилістичних фігур служить сонет Петрарки «І світу немає», повністю створений на антитеза: «Я зрячий – без очей», «страшний – сподіваюся», «Спрагу загибелі – врятувати молю».

Важлива умова будь-антитези – це супідрядність протиставлень об’єднуючого їх змістом, що чудово представлено в російській приказці «Навчання світло, а невчення тьма».

Що таке синтез в літературі?
У перекладі з грецької слово «синтез» (σύνθεσις) означає «зв’язування, складання». Під цим терміном в літературі мають на увазі об’єднання розрізнених понять або образів в єдине ціле. Такий прийом для автора є прекрасним способом переосмислити незбіжні поняття, а результати цих переосмислень висловити в своїх творіннях.

Синтез незмінно пов’язаний з аналізом, в якому літератор спочатку розбиває твір на елементи, а потім об’єднує їх відповідно до свого розуміння і світогляду. У процесі з’єднання йому вдається пізнати щось нове, з іншими поняттями і характеристиками.

Зазвичай синтез використовують в філософських творах. До слова, ланцюжок «теза – антитеза – синтез» належить філософу Гегелем, якому вдалося геніально розкрити деякі синтетичні формули.

Одним із прикладів синтезу виступає його вираз «схід і захід є в кожної речі», де Гегель висловив свою думку про те, що у кожної людини на підсвідомому рівні існує прагнення до зв’язування, об’єднання.

Посилання на основну публікацію