Що таке сатира? Приклади в літературі

Мабуть, немає такої людини, яка б не любила посміятися. В основному ми сміємося над жартами, причому всі вони дуже різні і відрізняються не тільки своїм змістом або смисловим навантаженням, але і спрямованістю.

Часто вони покликані розвеселити людину, підняти настрій, але іноді використовуються для викриття, критики, злобного осміяння чого-небудь. Жарти подібного роду відносяться до такого прояву комічного, як сатира.

  • Що означає слово «сатира»?
  • Що таке сатира в літературі?
  • Проти кого спрямована сатира?
  • Чим відрізняється сатира від гумору?
  • Приклади сатири в літературі

Що означає слово «сатира»?

Термін «сатира» походить від латинського слова satura, яке означає «повне блюдо різних фруктів». Спочатку його вживали для позначення вузького жанру віршів, які використовуються в Стародавньому Римі.

Пізніше це поняття асимілювалося з грецьким дієсловом satyros, перекладним як «висміяти», а в середні віки потрапило до французького (satire) і стало розумітися як «віршована суміш» або «всяка всячина». Традиційно творцем сатиричного літературного жанру вважається Арістофан, хоча в широкому сенсі цього слова першим сатириком називають давньоримського письменника Апулея.

Що таке сатира в літературі?

Сатира – жанр поетичного або прозового твору, в якому автор викриває пороки і слабкості. Для цього в своїх творіннях він використовує різкі, часом принизливі глузування, висміюючі інших людей, групи осіб або існуючу дійсність.

У сатиричних розповідях можуть використовуватися різні засоби – від пародій і алегорій до сарказму або гротеску.

Одна з основних особливостей сатири – це можливість посміятися в тих випадках, коли положення людини є вкрай поганим. Сатирики викривають навіть такі трагедії, як смерть, причому подібним способом вони допомагають людям підбадьоритися і на якийсь час забути про безвихідне становище.

Як правило, на сатирі будуються тонкі жарти, вона виступає вищим проявом філософського розуму і дає можливість акцентувати увагу на важливих деталях.

Проти кого спрямована сатира?

Найчастіше сатира використовується для викриття діючої влади, зачіпає соціальні проблеми або політичні сили. Наприклад, в епоху Просвітництва в Англії сатиричні твори дозволяли висміяти боротьбу політичних партій торі і вігів.

У XX столітті в Європі цей жанр був спрямований на шаржоване зображення Першої світової війни, фашизму, Адольфа Гітлера. У перші роки існування Радянського Союзу сатира висміювала буржуазію і диктаторський образ правління, а з настанням періоду «відлиги» стала викривати недоліки правління Хрущова, Брежнєва.

Чим відрізняється сатира від гумору?

Сатира та гумор тісно пов’язані між собою, але мають деякі відмінності. Різниця полягає, перш за все, в ступені оцінювання цих комічних жанрів і реакції на них широкого загалу.

Гумор – це демонстрація глузливо-добродушної відносини до всіляких безглуздостей. Він не має мети засудити пороки, але дозволяє викликати посмішку, принести задоволення людям. Сатира ж, навпаки, висміює недоліки людини і суспільства. Її можна назвати злим гумором, який не просто використовується для досягнення сміхового ефекту, а несе в собі мораль і філософію.

Приклади сатири в літературі

Зазвичай сатира охоплює все літературний твір і лише іноді окремі його уривки і сцени. Яскравим зразком цього жанру вступає роман «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський», де Сервантес висміює усунутого від життя романтика, переплутав мрію з реальністю.

Твір «Пригоди Гекльберрі Фінна» Марка Твена направлений на викриття переконань жителів довоєнних регіонів південної частини Північної Америки, що суперечили моральним цінностям самого письменника.

До числа перших сатиричних творів, спрямованих проти політики, відноситься повість «Скотний двір» Дж. Оруелла, де автор описує розмовляючих тварин, котрі вирішили керувати світом.

Ярослав Гашек посміявся над подіями Першої світової війни в «Пригодах бравого солдата Швейка», продемонструвавши читачам недоліки німецького мілітаризму.

Якщо говорити про окремі сатиричні уривки в творах, то гарним прикладом виступають сцени у дворі гетьмана у другій дії п’єси Булгакова «Дні Турбіних», де автор через героїв показав своє ставлення до правління Скоропадського.

Посилання на основну публікацію