Зміст статті
Значення слів «пролог» і «епілог» необхідно розуміти, готуючись до ЗНО, ДПА з української та зарубіжної літератури. На жаль, школярам не завжди вдається отримати необхідні знання на уроках або з підручника.
Ми постараємося пояснити зміст цих понять в максимально простій і доступній формі.
- Що означають слова «пролог» і «епілог»?
- Що таке пролог в літературі?
- Навіщо потрібен епілог в літературі?
- Для чого застосовується пролог в музиці?
- Приклади використання епілогу в музиці
Що означають слова «пролог» і «епілог»?
Пролог – це слово, запозичене з грецької мови, де «prologos» позначає «вступ». Так називається вступна частина літературного чи музичного твору, в тому числі театральної п’єси або музично-сценічної постановки.
У пролозі можуть:
- викладатися події, які передували основній сюжетній лінії твору;
- викладається художнє кредо письменника;
- мотивація написання ним даного твору і т.д.
Музичний пролог випереджає основну частину п’єси і служить вступом, призначеним викликати інтерес слухачів.
Епілог – слово, також запозичене з грецького. «Epilogos» означає «післямова». Це завершальна частина твору, яка відокремлена від основного тексту і являє собою короткий опис подальшої долі дійових осіб.
Літературознавці розрізняють епілог і власне післямову, яка може містити абстрактні міркування та узагальнення автора, тоді як в епілозі всього лише остаточно завершуються сюжетні лінії твору.
Що таке пролог в літературі?
У структурі літературного твору пролог займає важливе місце, оскільки готує читача до сприйняття основного змісту книги.
Пролог, на відміну від передмови, пишеться завжди самим автором, і його зміст може бути будь-яким – від міркувань на абстрактні теми і історичних екскурсів до викладу передісторії подій, які описані в його творі або причин, за якими книга з’явилася на світ.
Пролог був присутній ще в античних трагедіях і служив для пояснення фабули твору: викладав суть міфу чи легенди, що лягла в його основу. Література дев’ятнадцятого століття значно розширила функції прологу, надалі розвинула його численні форми. Це і мотивація змісту книги, і спонукальні мотиви автора для її написання, і історична канва, на якій розвивається сюжет.
У сучасних творах пролог нерідко являє собою уривок, на перший погляд, не пов’язаний з основною дією і дає передумови до виникнення зав’язки сюжету, або зовсім грає концептуальну роль, викладаючи етичні або філософські проблеми, що лягли в основу сюжетної лінії.
Крім того, роль прологу сьогодні полягає і в тому, щоб привернути увагу читача, змусивши його придбати книгу.
Навіщо потрібен епілог в літературі?
Спочатку епілог був заключною частиною давньогрецької трагедії. Він являв собою монолог одного з героїв, який пояснював глядачам суть подій, що відбулися і просив публіку бути поблажливою до акторів і до вчинків дійових осіб.
З розвитком жанрів художньої літератури, зокрема, роману, з’явилася необхідність у викладі стислого переказу долі героїв після закінчення драматичних подій, описаних у романі, життя їх нащадків і другорядних учасників драми.
Епілог підводить точку під історією, розказаної автором і задовольняє інтерес читачів, у яких перипетії сюжету і доль героїв викликають щирий емоційний відгук.
Епілог не є обов’язковою частиною будь-якого твору. Від післямови він відрізняється тим, що пишеться обов’язково автором книги і містить тільки короткий виклад подій, без філософських узагальнень, моралізаторства і інших абстрактних міркувань.
Для чого застосовується пролог в музиці?
Пролог в музичному творі служить вступною частиною, що готує слухачів і глядачів (якщо це опера, балет або оперета) до сприйняття основної частини твору.
Музичний пролог може виконуватися солістом, оркестром або хором. Іноді з плином часу він може придбати значення окремого твору і виконуватися самостійно.
Приклади використання епілогу в музиці
Епілог, або розділ, завершальний музичний твір, характерний в основному для музично-сценічних жанрів – опери, оперети або балету.
Характерним прикладом є епілог опери «Іван Сусанін» М. Глінки, який являв собою масову сцену оплакування загибелі Сусаніна, яке потім переходить в потужний величний хор – знамените «Слався».