«Оратор говорив з величезним пафосом. Пафос, який звучить в словах виступаючого, передавався слухачам».
Хто з нас не зустрічав подібних фраз в газетних статтях, радіо- і телепередачах, книгах і в інтернеті?
Про те, що таке пафос і в яких випадках використовується це слово, ми поговоримо в цій статті.
Зміст статті
Що означає слово «пафос»?
Пафос – це грецьке слово, яке позначає емоційну промову або письмовий текст, переповнений піднесеними почуттями, які повинні викликати у тих, хто його слухає або читає, сильний відгук.
Пафос – відомий і давно використовуваний прийом в поезії, не менше широке застосування знаходить він у пропаганді та агітації. Інше слово, яке має приблизно таке ж значення і походить від того ж грецького першоджерела – «патетика».
Приклади пафосу:
- “«Я буду кохати тебе вічно»;
- «Наша справа переживе століття»;
- «Ні п’яді рідної землі ворогам».
У промові наших сучасників пафос нерідко виглядає неприродно і фальшиво, а люди, його використовують в повсякденному житті. Сьогодні визначеннями «пафос, пафосний» прийнято позначати людей або явища, які прагнуть надати собі значущість, хоча нею зовсім не володіють.
Однак в моменти, які викликають сильний душевний відгук, пафос цілком доречний і часом навіть необхідний. Пафосні фрази часто можна зустріти в промовах політиків, особливо під час передвиборної кампанії або в значні історичні моменти в житті держави.
Нерідко зустрічаються вони і в літературі, особливо в віршах, які присвячені важливим історичним подіям для вираження сильної емоції автора.
Крім того, Пафос – це древнє і гарне місто, грецький курорт на острові Кіпр.
Що таке пафос в літературі?
Родоначальником пафосу в літературі вважається давньогрецький філософ Аристотель, який розробив основи риторики. Пафос використовується для вираження:
- сильних піднесених емоцій;
- наснаги;
- пристрасті;
- душевного надриву.
Це сильний прийом, який нерідко покликаний для формування співчуття до героїв літературного твору, співпереживання їм і їхнім діям.
Літературознавці розрізняють наступні види пафосу в творах поетів і письменників:
Героїчний пафос використовується для демонстрації душевного підйому головного героя або колективу, дії якого спрямовані на досягнення гуманістичних цілей:
- боротьбу за незалежність свого народу;
- боротьбу за права соціальної групи;
- прагнення до високих ідеалів духовності.
Нерідко героїчний пафос пов’язаний з трагічними переживаннями героїв, які роздираються глибокими суперечливими почуттями: прагненням до загального блага і неможливістю досягнення особистого щастя.
Драматичний пафос – це індивідуальні переживання героїв, які пов’язані з їх внутрішнім світом. Відмінною рисою є відсутність принципового протиріччя з зовнішніми обставинами, переживання героїв мають психологічне, а не соціальне підґрунтя.
Романтичний пафос – це прагнення головних героїв до універсального ідеалу, конфлікт твору криється в недосяжності ідеалу і в його суперечності з грубою дійсністю.
Сентиментальний пафос теж відображає прагнення героїв до ідеалу, але обмежує сферу їх емоцій сімейно-побутовий тематикою.
Гуманістичний пафос – це прагнення головних героїв до високих гуманістичних ідеалів, їх піднесення і твердження наперекір обставинам і протидії оточуючих.
Що значить «ліричний пафос»?
Ліричний пафос – це літературна категорія, яка відображає:
- провідний емоційний настрій твору;
- сукупність його ліричних відступів (якщо твір має розповідний характер);
- основну тему (якщо це ліричний твір).
Основне завдання ліричного пафосу – знайти емоційний відгук у читача, змусити його співпереживати героям.
Щирий ліричний пафос створює необхідні автору почуття, підкріплюючи викладені в пафос думки.
Loading...
