Що таке експозиція в літературі? Визначення і приклади

Читаючи літературний твір, ми часто не звертаємо увагу на те, що воно складається з безлічі елементів, які в сукупності складають сюжет.

Кожна частина книги утворює інтригу, яка змушує нас перегортати сторінки і дочитувати написане до кінця. Першим вступним елементом практично в будь-якому творі є експозиція. Вона хоч і не впливає на розгортання подій, але дозволяє нам зрозуміти характери персонажів і життєві обставини, в яких вони знаходяться.

Що означає слово «експозиція»?
Термін «експозиція» походить від латинського слова expositio, що в перекладі означає «виклад, виставляння напоказ». Під цим поняттям ховається розстановка героїв, демонстрація причин і обставин, які передують початку подій.

Тобто автор «виставляє напоказ» вихідні відомості про персонажів і дозволяє зрозуміти ситуацію, в якій формувалися їхні характери.

Що таке експозиція?
Простими словами, експозиція – це вступ до твору. Її може і не бути в сюжеті, але якщо вона все-таки є, то грає важливу роль в розкритті особистісних якостей персонажів і суспільного середовища, в якій вони перебувають.

З її допомогою читачеві вдається зрозуміти, що собою представляє той чи інший герой, де він живе, чим займається, що його оточує. В експозиції може описуватися природа місцевості, обстановка в будинку, роки життя персонажа, що передували сюжетом, і багато іншого.

Такий вступ може розташовуватися на самому початку твору або слідувати за розв’язкою, а його розмір варіюється від декількох рядків або одного розділу до чверті книги. Чим більше оповідання, тим більше уваги в ньому приділяється всіляким дрібницям і тонкощам характерів персонажів.

Часто в експозиції розкривається певна передісторія, завдяки якій можна в повних фарбах усвідомити всю подальшу суть подій.

Які бувають види експозиції?
Вибір розташування експозиції багато в чому залежить від авторського задуму твору. По суті, виділяють три види вступу, які розміщуються в різних місцях книги.

Пряма експозиція (найбільш поширена) зустрічається на початку подій, тобто письменник дає читачеві необхідну інформацію про героїв, а потім переходить до викладу решти сюжету. Завдяки подібному побудови твору вдається зберегти хронологічну послідовність подій.

Затримана експозиція може розташовуватися в центрі твору, що дозволяє автору підігріти цікавість читача і пограти з його уявою. Спочатку в книзі описується якась історія, а тільки після цього ми отримуємо можливість познайомитися з героями і їх життєвими обставинами. Зворотну експозицію розміщують в кінці книги.

Найчастіше подібним прийомом користуються в детективних романах, де важливу роль відіграє необхідність збереження інтриги до останніх сторінок. Крім основних видів експозиції, в деяких романах зустрічається так звана межісторія, коли окремі описи зустрічаються протягом усього сюжету.

Приклади експозиції в літературі
Знайти експозицію в різних творах досить просто, адже до неї відносяться будь-які описи персонажів і обставин. Наприклад, в «Мертвих душах» Гоголя вона знаходиться після зав’язки і в кінці твору. Спочатку автор описує побутову та історичну обстановку свого оповідання, а в закінченні розкриває характер основної діючої особи – Чичикова.

У романі «Як гартувалася сталь» використовується пряма експозиція, тобто на самому початку твору Микола Островський описує сцени з дитинства Павки Корчагіна, його шкільні проблеми, роботу в кубової, а тільки після цього приступає до зав’язці.

Якщо розглядати приклади за обсягом експозиції, то досить великий вступ можна знайти в п’єсі «Гроза» Олександра Островського. Занурення в світ «темного царства» тут ведеться протягом усього 1-го акту і частково зачіпає 2-ий акт.

Серед творів, що мають коротку експозицію, можна виділити оповідання «Спілка рудих» Конан Дойля, де вступу присвячено всього кілька перших рядків, або казку «Ріпка», в якій зав’язці передують тільки три слова: «Посадив дід ріпку».

Посилання на основну публікацію