Що таке цитата в літературі? Визначення і приклади

Часто у своїх творах ми використовуємо витяги з творів інших людей, прагнучи підкреслити цим зміст написаного або надати написаному більшої виразності.

Подібні фрази дозволяють обґрунтувати свої твердження або спростувати чужі слова. Ці витримки звуться «цитати» і часто стають крилатими виразами.

Що означає слово «цитата»?

Потрапивши з латинської мови, термін «цитата» з самого початку мав дещо інше значення. У перекладі слово citata означає «рухати, приводити в рух». У минулому його використовували в юриспруденції як позначення, що доводить правоту.

У літературних творах України термін з’явився в 1820-х роках, а в 1861-му увійшов до довідників і словників як «дослівна витримка з тексту».

Що таке цитата?

Виходячи з вищесказаного, цитата – це дослівна передача думок і ідей іншої людини в своїх текстах. Головна вимога при її використанні – це точність і доречність без зміни відтінку сказаного.

При написанні витягів не рекомендується обривати їх на середині або приводити тільки частину, висмикуючи слова з контексту. Цитуються чужі фрази декількома способами:

  • Пряма мова – цитата вживається так само, як її використав автор, зі збереженням знаків пунктуації. Наприклад: Карл Маркс писав: «Суттєва форма духу – це радістність, світло».
  • Непряма мова – витримка вноситься в текст з союзом «що». Наприклад: Карл Маркс писав, що «істотна форма духу – це радістність, світло».

Іноді при написанні цитат застосовують вступне слово – як вважав, як говорив, за словами і т. д. У будь-якому випадку всі витримки полягають в лапки, за винятком віршів, при цитуванні яких досить згадати автора і назву твору.

Коли доречно використовувати цитати?

Цитати застосовуються найчастіше в науковій літературі, оскільки для науки, перш за все, важлива точність, а передати її необхідно без спотворення думки. Іноді їх використовують в публіцистичних оповіданнях, що дозволяє автору більш яскраво висловити свою думку.

Часто буває так, що в публіцистиці використовують не тільки вираження, увічнені в літературі, а й усні висловлювання відомих людей:

  • політиків;
  • вчених;
  • філософів.

В цілому ж вживання цитат допустимо в будь-яких творах, якщо вони підходять за змістом і підсилюють сприйняття тексту.

Чи законно вживання цитат?

Відповідно до Цивільного Кодексу України, цитування дозволено всім без винятку і не є порушенням авторських прав. Щоб використовувати в своєму творі якусь витримку, не потрібно питати на це дозвіл у її автора і виплачувати йому гонорари.

Тим більше що багато творців знаменитих цитат вже давно перейшли в інший світ. Однак за тим же законом при цитуванні слід в обов’язковому порядку вказувати ім’я автора і джерело запозичення, тобто той твір, звідки було вилучено даний вираз.

Приклади цитат

У літературі існує багато цитат, які ми чули не один раз і часто вживаємо не тільки в песемності, але і в розмовній мові. Завдяки своїй виразності і широкому поширенню в масах такі витяги називають крилатими виразами.

Іноді зустрічаються цитати, автора яких достовірно не встановлено, хоча вони продовжують століттями використовуватися в працях і творах. До таких належить фразеологізм «Благими намірами вимощена дорога в пекло», який, можливо, належить Семюелю Джонсону.

З російських літературних та історичних джерел активно цитуються висловлювання Пушкіна, Салтикова-Щедріна, Грибоєдова та інших письменників і поетів. Наприклад, багатьом з нас добре відома цитата з байки «Бабка і мураха» Крилова: «Стрибуха Стрекоза літо червоне проспівала; озирнутися не встигла, як зима показалась». Напевно практично кожен чув висловлювання Козьми Пруткова:

«Вік живи – вік учись!»

І вже точно всім відома цитата Булгакова з «Майстра і Маргарити»: «Друга свіжість – ось що дурниця! Свіжість буває тільки одна – перша, вона ж і остання».

Посилання на основну публікацію