✅Що таке анафора в літературі? Наводимо приклади

Будь-який віршований твір складається зі стилістичних фігур, які дозволяють автору посилити вплив мови на її сприйняття людиною.

До числа найпростіших функціональних стилів в літературі відноситься анафора. З її допомогою поетам вдається надати своїм творінням емоційність і значно підвищити їх експресивну виразність. Що ж таке анафора?

Що означає слово «анафора»?

Слово ἀναφορά означає «сходження, приношення».

Термін потрапив в російську мову з давньогрецької і перший час мав на увазі відсилання до початкового слова, без якого складно зрозуміти значення наступних виразів.

З плином часу поняття «анафора» дещо змінило сенс і набуло значення «винесення», тобто коли автор виносить один і той же (або схожий) елемент мови в початок декількох термін.

Що таке анафора?

Зараз термін «анафора» означає повторення однорідних звуків, слів або словосполучень в віршованих рядах. Його можуть використовувати як на початку кожного рядка вірша, так і на початку кожної наступної строфи.

Подібний підхід надає твору гостроту або дозволяє з кожною новою рядком посилити інтонацію авторського творіння. В окремих випадках подібні стилістичні фігури використовують не тільки на початку рядків і чотиривіршів, але і в напіввіршів:

«Місто пише, місто бідне…»

Де анафора – слово «місто».

Деякі анафори з дрібно повторюваними елементами можуть і не бути стилістичними фігурами, а виступають лише явищем російської мови. Наприклад, вираз «зайти за ріг», в якому Єдинопочаток є повторює в перших двох словах прийменник «за».

Крім віршів з повторюваними словами, анафорами вважаються чотиривірші, де кожен новий рядок починається з однаковою літери.

Які види анафори бувають?

Анафори розрізняють в залежності від частин мови, які повторюються в літературному ряду. Однією з найбільш поширених вважається звукова стилістична фігура, при якій на початку кожного рядка використовують однаковий звук.

Хорошим прикладом такого обороту виступає уривок з вірша Пушкіна: «Гроза знесені мости, Гробу з розмитого кладовища». В даному випадку в якості анафори поет застосував звук «гро».

У морфемних анафорах присутні найменші одиниці мови, які мають певний сенс. Як приклад наведемо уривок з Лермонтова:

«Чорноброву дівчину, Чорногривого коня!»

Де анафора – це морфема «чорно».

В лексичних фігурах автори використовують повторення однакових слів, прагнучи підкреслити або відтінити сенс певних рядків. Так, за допомогою вживання слів «ці, ця» зробив акцент на тому, що саме «ці» селища і конкретно «ця» природа є його милим краєм:

Ці бідні сільця,
Ця бідна природа –
Край рідний довготерпіння,
Край ти руського народу.

Існують і досить складні анафори (синтаксичні), в яких повторюються не слова або звуки, а синтаксичні конструкції. Є й досить рідкісний різновид стилістичних фігур – ритмічна, де автори роблять паузи в різних частках віршованій стопі.

Потрібно зауважити, що анафори нерідко зустрічаються і в прозових творах або в контексті з іншими мовними засобами, наприклад з градацією – поступовим збільшенням характеру мови для додання їй більш емоційного забарвлення.

Чим анафора відрізняється від епіфори?

Епіфори називають синтаксичну конструкцію, паралельну анафорі. Вони схожі між собою прагненням автора зробити акцент на певних місцях вірші, але якщо в анафорі повторення слів, звуків або словосполучень використовується на початку рядка (строфи), то в епіфори аналогічні частини мови вживаються в кінці рядків.

Наприклад, у творі Блока епіфора – це повторення словосполучення «в тихому будинку»:

Милий друг, і в цьому тихому будинку
Лихоманка б’є мене.
Чи не знайти мені місця в тихому будинку
Біля мирного вогню!

Посилання на основну публікацію