Сатиричне зображення чиновництва в комедії Гоголя «Ревізор»

Комедія Гоголя «Ревізор» вважається одним з кращих прикладів драматургії в російській літературі. Своїм твором М. В. Гоголь продовжив сатиричні традиції, закладені ще Фонвізіним і Грибоєдовим. Він давно мріяв написати комедію про бюрократичному суспільстві Росії та показати всі пороки поміщицьке-чиновної системи. Образ чиновників повітового міста N – це збірний образ, що включає в себе все негативне в політичній системі країни тридцятих років XIX століття. Сам автор про свій «дітище» говорив, що хотів зібрати все погане, що тільки знав і разом посміятися над цим.

У творі винні не виконавці, а самі закони і існуючий уклад життя. Саме цю інформацію хотів донести до читачів автор і йому це вдалося. Для посилення ефекту в описі хабарників і казнокрадів Гоголь використовував ряд художніх прийомів. З першої ж сторінки п’єси видно, що персонажі були підібрані і названі з гумором. Так, наприклад, прізвище повітового лікаря – Гібнер, а приватного пристава – Уховертов. Городничий «хоч і був хабарником, а поводився солідно». Дружина його виховувалася наполовину на романах, а наполовину на клопотах про своєї комори або дівочої. Головний герой Хлестаков був представлений «без царя в голові», говорив і діяв необдумано. Навіть його слуга Осип був розумніший.

Не менш цікаво описані і «батьки» міста, тобто найважливіші чиновники. Суддя Ляпкин-Тяпкін був красномовний як Цицерон, адже «він прочитав п’ять або шість книг» і міг собі дозволити міркувати вільно. У листі Хлестакова до приятеля Тряпічкіну попечитель богоугодних закладів, Артемій Пилипович Суниця, був описаний як «досконала свиня в ярмулці». До числа сатирично зображених чиновників можна віднести і таких другорядних персонажів як держиморда, Коробкін, Свистунов. Для всіх чиновників міста N були властиві такі загальні риси: дух сімейності і хабарництво. А також, дозвільний спосіб життя, неуцтво, безкультур’я, почуття страху перед начальством, зневага до простого люду.

Примітно те, що в своїй комедії М. В. Гоголь не показав жодного позитивного персонажа. Всі вони по-своєму хибні і мають цілий ряд недоліків. Єдиним позитивним героєм цього твору можна назвати сміх. Тільки з його допомогою можна викривати і висміювати безсовісних казнокрадів. Саме аналізую образи чиновників, можна побачити ідейно-художній задум автора. За допомогою цих образів Гоголь викрив чиновництво не тільки одного міста, а й усієї країни.

Посилання на основну публікацію