Романтизм і реалізм в літературі 19 століття

Перша третина XIX в. в європейській літературі характеризується стрімким розвитком нових літературних явищ. На початок 19 століття століття припадає розквіт в Європі такого літературного напряму, як романтизм.

Центральним об’єктом у романтичних творах стала людина, її особистість, самоцінність, індивідуальність. Романтики, на відміну від просвітителів, проголосили культ чи не розуму, а почуттів людини, культ пристрастей, уяви та фантазії. Героями романтичних творів стали люди, здатні на сильні, бурхливі почуття (лірика Байрона). Також романтики проголосили культ природи і всього природного в людині. Звідси в їхніх творах розгорнуті описи картин природи, часто співзвучні з настроєм героя (буря, ясно, сонячна лісова галявина і ін.). Прикладом можуть служити романтичні поеми і вірші Михайла Лермонтова.

Світ у представленні романтиків розколюється на два: один уявний, світ ідеалу, світ подвигів і високих прагнень, а другий – реальний, буденний. Героїв-романтиків не влаштовує світ реальності, вони страждають від протиріччя, від невідповідності реальності ідеалам. Такі два світи, в символічній казковій формі, світ очима ентузіастів, і світ очима філістерів, показані у творі Гофмана «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер».

Романтизм активізує інтерес до національних культур європейських народів. Романтики по всій Європі, не виключаючи України, збирають фольклор, займаються літературною обробкою народних легенд і балад. Важливо, що при цьому письменники-романтики вдосконалюють національні літературні мови.

Але ще до 1830-го року в Європі голосно заявляє про себе новий літературний напрям – реалізм. Його представники самі вийшли з кола романтиків, однак вони вже не задовольняються спогляданням несправедливого світу реальності. Вони прагнуть впливати на нього. Людина розглядається вже не як відчужена від світу і незрозуміла суспільством індивідуальність, а як фігура соціальна. Суперечності у внутрішньому світі особистості обумовлені, на думку авторів, насамперед, проблемами і суперечностями в суспільстві.

Романтичне поділ на два світи в реалізмі зникає. Письменники-реалісти зосереджують свій художній інтерес на реальності у всіх її аспектах. Реалісти прагнуть вивести і продемонструвати типові характери людей у типових обставинах. Прикладом може служити соціально-психологічний роман у віршах «Євгеній Онєгін» Пушкіна, де автор описав типову життя різних верств населення Росії початку 19-го століття: поміщиків в провінції, селян, столичних дворян та ін.

Author: Олександр
Фанат своєї справи і просто крутий чувак.