Романс в літературі: визначення

Романс (від ісп. Romance, позднелат. Romance – по-романски). Витоки романсу пов’язують зі специфічною формою іспанського вірша, висхідній до середніх століть і Відродження. Романс з’явився в іспанській поезії в кінці XIV – початку XV ст., Викристалізувалися з героїчного епосу, тому іспанська романс оповідача, епічний за своїм сюжетом, композиції.

Найбільш ранні за часом твори були написані на теми «пограничного життя». Їх складали і співали під акомпанемент гітари люди з народу, які розповідали в романсах про минулих історичних подіях – війнах з королівством Гранади або зіткненнях з маврами. Ці твори представляли собою своєрідну військову і прикордонну хроніку. Трохи пізніше тематичний репертуар розширюється за рахунок романсів, створених в народі на старі епічні теми (про героя іспанського епосу Сіде, про графа Фернаном Гонсалесом та інших). В епоху Відродження іспанська романс стає жанром «літературним». У цьому жанрі працювали найбільші іспанські майстри – Лопе де Вега, Гонгора, Кеведо.

У Франції він набув поширення пізніше, в епоху, перехідну від класицизму до романтизму, і означав тут любовну ліричну пісню. Літературний романс цього часу був представлений ліричними віршами Е. Хлопці, А. Бертену, Ш. Мільвуа. До Росії він приходить з Франції і розквітає в пору підйому російського романтизму в перекладних і оригінальних віршах Жуковського, Батюшкова, Баратинського, Вяземського, Пушкіна, Лермонтова … При цьому романтичний ореол залишається у російського романсу вже назавжди.

Посилання на основну публікацію