Роль епіграфа в романі «Майстер і Маргарита»

У своєму чудовому романі «Майстер і Маргарита», М. Булгаков в ролі епіграфа використовує слова одного з героїв драми «Фауст». Цим героєм є Мефістофель, тобто, сам Диявол.

Про що ж говорить нам цей епіграф? Я думаю, автор роману вже на самому початку свого твору хотів попередити читача про наявність темної сили і про її чільну роль. Такий вираз Мефістофеля говорить про присутність Воланда на сторінках роману. І за своїм призначенням він творив зло.

Автор викрив його в чорний колір. Воланд хоче створити погане, але паралельно з цим, робить і благородні вчинки. За задумом автора, Сатана робить набагато менше зло, ніж це можливо. Так, він призводить до загибелі деяких жителів Москви – Берліоза, барона Майгеля, голови МАССОЛИТа. Але, ці підлі, низькі люди не заслуговують іншої долі, іншої долі. Вони самі винні в своїх вчинках і в тому, що натворили.

За бажанням Воланда стаються пожежі в будинках, багато людей пропадають, деякі божеволіють. Але, відбувається це з негативними персонажами – п’яницями, ледарями, лицемірами і просто дурнями.

Автор роману хоче сказати про те, що кожен з нас повинен нести відповідальність за свої вчинки і повинен отримати по заслугах. І карає людей не тільки Всевишній, а й сам Сатана.

По відношенню до Маргарити і її коханому Майстру, Воланд застосовує інші дії. Він допомагає дівчині визволити Майстра з клініки, він відновлює згорілий роман. Сатана милує Фріду на прохання Маргарити. Він навіть дарує героям спокій, вічність, в якій вони можуть насолоджуватися один одним. І все це він робить охоче.

Навіть ті злі діяння, які Воланд здійснював по відношенню до жителів Москви, приносили їм виняткову користь. Іван Бездомний зрозумів безглуздість своїх віршів, і після звільнення з клініки, став професором і гідною людиною. Побувавши в шкурі вампіра Варенуха, абсолютно припинив брехати і став надзвичайно ввічливим.

Звичайно, зло створює певний руйнування, вносить свої зміни в долі жителів Москви. Але, без таких змін, їх життя перетворилося б на справжнє пекло, тільки на землі. Тому, епіграф роману «Майстер і Маргарита» підтверджує думку про те, що і зло виконує свої благі функції. Воно встановлює рівновагу і справедливість серед людей.

Посилання на основну публікацію