Роль антонімів у мовленні

Антоніми – це слова, протилежні за значенням. Наприклад, чорне – біле, гірке – солодке і т.д. За допомогою антонімів створюються такі художньо-образотворчі прийоми і стилістичні фігури, як оксюморон, протиставлення, перифраз. Ці прийоми засновані на використанні протилежних за змістом понять.

Багато письменників не тільки використовували в своїх творах перераховані вище прийоми, але і виносили оксюморон в заголовок свого творіння. Яскравим прикладом є назва поеми М.В.Гоголя «Мертві душі». Якщо розуміти ці слова буквально, то виходить якийсь абсурд. Душа завжди вважалася безсмертною, а тут констатація її смерті. Незвичайна назва має і драма Л. М. Толстого «Живий труп».

Є ще чимало творів, що мають оксюморонів заголовок. Автори вдалися до поєднання непоєднуваного для того, щоб «дістати» читачів. Щось незвичайне привертає набагато більше уваги, ніж звичайне. Може бути, за таким суперечливим заголовком ховається багато цікавого в самому творі? У будь-якому випадку, автори, вибираючи для свого творіння інтригуючу назву, закладають в нього набагато більше смислів, ніж читач може розгадати в першого, з другого або навіть з десятого разу.

Можливо, ми не помічаємо цього, але в повсякденному житті ми часто користуємося антонімами. Найпоширеніший випадок вживання антонімів – це протиставлення. Ми використовуємо його для посилення значення якогось слова. Наприклад: «Не чорну, а білу фарбу я тебе просила купити». Союз «а» і протилежний колір підкреслюють те, що нам потрібна саме біла фарба.

Все, що є в мові, необхідно. Як і будь-який орган в людському тілі, без якого неможливе нормальне функціонування всієї системи. Так і з антонімами. Вони є і активно використовуються в різних сферах життя, будь то словотворчість або розмова на побутову тему.

Посилання на основну публікацію